Половина запланованої дистанції. Треба зробити якісь висновки, проміжні результати? Не дуже хочеться, але для статистики все ж пересилю себе і надам кілька цифр і моїх думок щодо цього авантюрного письменницького марафону.
По-перше, ця ідея набула повноцінного бачення тільки на даному етапі. Мені знадобилось цілих 29 сеансів, щоб зрозуміти, що концепція даного формату невдала для письменника.
Обмеження, що накладають вхідні умови, не дають дихати і займатись безпосередньо письменництвом. Це більше виглядає зараз як експеримент, аніж як марафон, після якого я дійсно отримаю закінчений прозовий твір.
Вже зараз я розумію, що намічений сюжет я не зможу описати за 60 годин. Можливо, якби я просто писав, то цього часу вистачило, але я пишу лише по 1 годині кожен день і це зовсім інше.
По-друге, умови, в яких я живу, працюю, пишу. Постійні загрози бомбардування з боку ссаних москалів, атаки на енергетичні об’єкти восени минулого року і у січні 2023, регулярні вимкнення електроенергії. Подібна атмосфера не дуже резонує з творчим процесом, хоча іноді це навпаки мене мотивувало діяти. Та все ж, якби це був мирний період, писати було б набагато простіше.
По-третє, окрім писання, я маю записати це відео, не відволікатись цілу годину, перекладати текст до відео для сайту, викладати саме відео. Тобто додаткові дії так чи інакше присутні. Це не погано, але знову ж таки додають певних обмежень. Я не можу, наприклад, сісти і писати без запису відео (бо я вирішив, що все буде під запис). Я не можу рахувати за час, витрачений на написання твору, коли я просто міркую про нього, бо цього ж не видно і теж немає процесу на відео. Я не можу сісти і писати більше 1 години, або менше, коли в мене є настрій.
Іншими словами, я став заручником своїх же правил, я став жертвою своїх же обмежень.
Це не є погано. Це просто є і я визнаю вкрай низьку ефективність такого підходу. Для того, щоб це зрозуміти, я мав пройти цей шлях у 29 днів.
Четверте, ті умови, в яких я опинився на сьогодні, не дозволяють мені продовжити цей шлях і такому форматі. Якщо говорити простими словами:
я не можу продовжувати писати, робити відео і публікувати все це в мережі. Мова йде не про припинення письменства, а про конкретний випадок. Твір, який я почав під час марафону (“Мельник”), переріс у вагоміший сюжет, став джерелом для масштабної історії, яка потребує уваги, зосередженості, часу. Саме ним я буду займатись у більш зручних умовах, аніж цей письменницький марафон.
Твір “Мельник” буде мати цю назву і надалі. Це буде окремий твір, але ним я буду займатись пізніше. До нього дійде черга свого часу.
Висновки письменницького марафону
За ці 29 днів було написано 10000 слів, це близько 60000 символів. Не надто приголомшливий результат, але це тільки цифри. Окрім цих 29 годин я витратив не менше 5 годин міркувань поза відео. Я думав про сюжет та героїв.
Ці міркування в один прекрасний день (точніше ранок) привели мене до зміни акценту уваги на інший сюжет, більш потужний і захоплюючий, ніж цей.
Навіть твір “Мельник” у його попередньому варіанті не був би написаний за ці 60 днів. Тепер я це розумію, бо скоріш за все персонажі будуть розкриватись поза межами оповідання і виходити на більший описовий простір.
Цей експеримент може стати випробуванням для будь-кого у різних форматах. Головна умова – це регулярність.
Встановлені обмеження додають гостроти, але і вони ж не дають розгорнути крила, коли з’являється бажання вийти за рамки умов.
Для кого може бути корисним письменницький марафон?
Для людей, які тільки починають привчати себе до процесу письма. Виховання дисципліни може стати основою для закріплення звички щось кожного дня створювати, принаймні знаходитись у цьому стані, міркувати над сюжетом, персонажами.
Письменницький марафон стане гарним досвідом для тих:
- хто ніколи взагалі не писав і хоче спробувати щось нове у житті;
- хто страждає від письменницького блоку в будь-якому прояві;
- хто хоче вдосконалити свою дисципліну.
Кому не треба брати участь у письменницькому марафоні?
Письменницький марафон доречний тільки тоді, коли є можливість виділити певний час (годину, дві, три або більше). Якщо умови не дають змоги залишитись наодинці зі своїми думками, нічого не вийде. Постійні відволікання не дозволять ефективно писати. Час буде просто плисти, нуль результату.
Письменницький марафон не підходить для тих, хто не може організувати собі потрібні умови.
Формат письменницького марафону
Я потрібні обмеження і умови встановив сам собі, виходячи з того, що я зможу реально виконати. Я знав, що можу рівно годину не відволікатись і писати, маю можливість робити запис відео і викладати його у мережу. Саме таким я формував собі цей простір.
У кожного свої потреби і бажання, тож так званий “марафон”, тобто регулярні сеанси письма можуть буди абсолютно будь-які, саме такі, які підходять конкретній особі.
Лише ви знаєте своє життя, його особливості, свої можливості. Формуйте умови письмових сеансів самостійно. Наведений у моєму випадку формат лише приклад безлічі інших варіантів, як можна писати свої твори і запровадити звичку робити це кожен день.
В мене вже кілька місяців немає проблеми з регулярним письмом. Кожного дня я щось пишу. Не завжди це художні твори, але процес створення набув для мене буденного характеру, звички, яка навряд чи полишить коли-небудь.
Я показав своїми відео, як відбувається процес створення. Можливо, комусь буде цікаво зазирнути по той бік написання. З самого початку я робив цей марафон для себе. Вважаю, що я отримав гарний досвід і буду його надалі використовувати для більш продуктивного процесу письма.
Цей пост якийсь прощальний вийшов. Я нікуди не зникаю, змінюється формат спілкування з читачем (глядачем). Мої експерименти продовжуються і вже 18 січня було реалізовано ще один експромт – сеанс годинного фрірайтінгу, який я теж зафіксував на відео.
Схожі події вірогідно будуть виникати час від часу, не буду ані загадувати, ані відмовлятись від відеоформату.
Слідкуйте за оновленнями сайту, попереду дуже багато цікавого. Особливо для тих, хто окрім письменства цікавиться кінематографом.
Дякую за увагу. Натхнення вам, панове!
