Третій день поспіль я пишу як мінімум одну годину, працюючи над одним і тим же художнім текстом.

Сьогодні, маю зізнатись, я не зміг втриматись і все ж таки декілька цікавих рішень щодо мого творю прокрались в мою голову. Я не дуже їх розвивав, але, визнаю, що обмежувати себе у фантазіях практично неможливо. Тож, не виключаю, що цей марафон перетвориться з експромту на виважене зображення якоїсь ідеї, що буду тримати в голові і просто намагатись її вдало описати.

Творю не поспішаючи. І одночасно не підозрюючи, що буде наступної секунди з моїми героями. Вони постійно змінюють свої стани, можливі розвитки подій. І мені ця невизначеність поки що дуже подобається.

Залишаю третє відео для перегляду. Може, комусь буде цікаво, як народжується українська проза:

Дізнайтесь більше про мій марафон, який може тривати цілих 60 днів.