Другий день мого челенджу і сьогодні маю трохи розказати про вітряк. Перебираючи старі фото, які могли би підійти під мій наступний запис на сайті, я знову побачив “його”.
Він величний, старий, моторошний і одночасно привабливий.
В мене до нього якась особлива любов і ставлення.
Знайомство відбулось в дитинстві, коли ми з батьком крали соняшник на полі, що поруч напроти. Тоді він ще навіть обертався і виробляв для місцевих енергію.
Ці ж фото зроблені згодом, за 10 а може навіть і більше років потому.
Тут він вже втомився.
Він бачив багато і хоче відпочити.
Сьогодні він не має вже однієї лопасті, але продовжує стояти, нагадуючи про плинність часу і монументальність.
Навіть зараз він захоплює і привертає увагу, коли їду тими шляхами.
Є сни, в яких він сповнений надії у сьогодення і майбутнє обертається на максимальних обертах і щасливий, бо приносить комусь користь.
