Десятий поспіль день я пишу як мінімум 1 годину художнього тексту. Працюю над одним і тим же твором. Здається, що я абсолютно не рухаюсь, довго думаю над кожним моментом. Що все якось повільно.
Але з іншого боку, я за 10 годин написав 5100 слів, 28000 знаків.
Не має значення, це багато чи мало для письменника. Головне, що ці цифри взагалі існують, а не дорівнюють нулю.
Особисто для мене це вже перемога.
Я ускладнюю собі завдання тим, що працюю одночасно над декількома окремими епізодами. Так якось сталось з початку, що мені просто закортіло розгалузити сюжет.
Якщо пофантазувати арифметично, то в кінці я матиму приблизно твір на 30000 слів, близько 170000 знаків.
Це просторе оповідання?
Що це взагалі за жанр?
Треба хоч трохи погуглити, бо якось навіть ніяково такі речі не знати.
А чи потрібні ці знання для того, щоб писати?
Це одне з питань, яке хочу розкрити. Бо так чи інакше додаткове навчання постає одним із варіантів для письменника.
Чи потрібно письменнику навчатись? Що йому треба перш за все знати з обов’язкового? А з другорядного?
Поки що мені ледве вистачає часу, щоб займатись окрім основної роботи своїм блогом, писати кожного дня, трохи читати. Але додаткова інформація звичайно може бути додана до переліку необхідних знань, що мені знадобляться для більш впевненого подальшого письма.
Почуваю себе не досить впевнено в цьому марафоні, бо поки що не бачу, як я окремі епізоди об’єднаю і наскільки це буде вдало.
Та головне, що продовжую писати і завтра буде черговий сеанс.
А 10-й день мого челенджу я вже записав нашвидкоруч (без цієї мороки зі зйомкою, монтуванням) на комп’ютері:
