Рік починається активно, але це не позначається на моєму письменницькому марафоні. Видається викроїти годину для запису, але потім мене шматують інші справи, без яких я не зможу фактично вижити в нинішніх умовах.

Про шикування і радісні зойки мова не йде. Початок року це суцільне виживання. Перш за все на психологічному фронті. А потім і все інше сюди долітає.

Перші дні січня ранять. Сильно. Сумними звістками і неочікуваними подіями.

До всього підготуватись неможливо. Деякі речі проходять наскрізь, залишаючи пекучі сліди на все життя.

Я продовжую писати, мій марафон триває: