Цей день письма пройшов дуже добре. Я почував себе більш спокійно і вільно, ніж до цього. Я ще й досі абсолютно не розумію, як будуть розгортатись події. 

Кожної миті герої в мене вмирають, когось зустрічають, щось знаходять, падають, кричать у паралельних світах, але поки що твір рухається в більш менш спокійному руслі. Дуже хочеться додати якогось трешу чи активності, але щось мене стримує, хоча я і не дуже проти цього. Просто сиджу і пишу.

Подивимось, що буде далі. Все дуже непередбачувано і невизначено:

Сьогодні знову мені щастить і я відверто радію стабільності електроенергії. Величезна подяка тим, хто працює над відновленням енергосистеми України, хто захищає, відвойовує загарбане. І по гранаті у сраки тим, хто з росії, хто прийшов на нашу землю.

Триста перший день. Така велика дистанція і так швидко, здається, промайнула. Цей рік – це окреме життя. Триста один раз я наново народився і мінімум стільки ж радів, що досі живий.

Попереду багато роботи, багато письма, багато сторінок нових творів.

Впевнено рухаюсь своєю дорогою.

До перемоги.