Замість вступу
Я поки що не можу назвати себе професійним критиком, я долучаюсь до огляду книг і окремих творів у якості передусім читача. Я не претендую на об’єктивність, мої подорожі світами авторів виглядають іноді поверхнево, іноді занадто глибинними. В цій рецензії, як і в інших оглядах я перш за все висловлюю своє ставлення до конкретного письменника у конкретний момент написання відгуку.
Це мій шлях вивчення сучасної (і не дуже) літератури, мій спосіб розширення світогляду. Останні років 20 я читав відверто мало. Зараз мені не тільки цікаво (бо я змінив своє ставлення до літератури, в тому числі і української), але я маю це робити, щоб вдосконалюватись як письменник. Це, на мою думку, природній процес, без якого не може відбуватись якісного зростання.
Я полюбляю дивитись кіно і на сьогодні написав багатенько рецензій. Багато з них залишаються “у столі”, деякі з них я потроху публікую на сайті. До книжкових оглядів я добрався лише зараз, бо починаю впроваджувати у свій графік регулярне читання, якого до цього практично не було. Я займався чим завгодно, але не читанням паперових книг.
Першою “під руку” мені потрапляє книга-збірка “Метаморфози. 10 українських поетів останніх років”, яку укладав відомий український літературний діяч Сергій Жадан.
Якщо розподілити 10 балів між прозою та поезією за вподобанням, то це буде 8/2 на користь першої. Віршами я захоплювався юнаком і в студентські роки, але з часом проза остаточно перемогла.
Ця збірка потрапила до моєї бібліотеки невідомим чином. Я просто її знайшов серед інших, коли сортував українські книги і російський хлам. Просто взяв і просто почав читати. Просто прочитав і вирішив розпочати саме з неї мої літературні рецензії на цьому сайті.
Буду писати про кожного автора окремо, в кінці – висновок про збірку загалом.
Андрій Бондар
Абсолютна відсутність ритму, набір випадкових слів і змістів. Автор наче виблискує купленим годину назад вмінням виверзати із себе слова і сипле ними в усі боки, не розбираючи, про що мова і про що ж він так хотів розповісти.
Я не відчув ні смаку, ні інтелекту. Вірші сповнені глузування над мовою і несамовитою зверхністю над читачем. Спроба видатись глибоким і витонченим в цій винятковій особистій і незалежній мистецькій прострації зазнала нищівної поразки. Вважаю, що цей хлам було опубліковано у даній збірці спеціально, щоб інші автори вигідно контрастували на фоні цієї порожнечі.
Моя оцінка 0/10
Сергій Жадан
Відомий український митець, якого я ще не читав. Але багато чув і ці відгуки були переважно схвальними. На вуха потрапляло кілька його пісень, подкасти, інтерв’ю. Це єдиний серед усіх авторів, кого я трохи знаю і бачив до читання творів у збірці “Метаморфози. 10 українських поетів останніх років”.
Не можу сказати, що я у захваті. У порівнянні з попереднім автором, він виглядає дуже сильно, але мені чого не вистачило. Теми поверхневі, ритм рваний, та історії розповідати він вміє. Читати його цікаво, але трохи нудно. Моя фантазія відпочиває і сприймає цю творчість несерйозно, як забавку перед сном. Можливо, так і має бути.
Земний, зрозумілий Сергій Жадан.
Моя оцінка 7 з 10.
Маріанна Кіяновська
Страждальницька надземна поезія. Багато грається зі словами, сенсами, як справжній поет, що не може ніяк напитися широтою своєї фантазії і кидає власні думки до слів, які трапляються під перо. Інтимна, своя поезія, що не дуже мені імпонує. Я в ній не знайшов себе. Знову мені чогось не вистачає. Можливо, якогось діалогу з читачем чи більшої свободи рухів.
Моя оцінка 6 з 10.
Олег Коцарев
Нарешті у цій збірці я дістався справжнього поета. Сотні безглуздих і порожніх для мене рядків у минулому і я відтепер насолоджуюсь сміливими метафорами і алегоріями, що вправно поєднуються у загальний зміст окремого твору.
І поки ніхто не бачив,
Дещо дістав з-під сорочки
Та замінив
Її ч/б фотографією
Портрет
Акторки Недашківської,
Так що театрали,
Спускаючись,
Думатимуть:
“Нічого акторки тоді були!”
А я після концерту
Вийшов з театру,
Й мене обійняв і почав цілувати
Вечір,
Холодний зоряний вечір,
Старий гомосексуаліст.
Олег не бавиться зі словами і не жметься у куток своїх переживань. Він дозволяє зазирнути до себе всередину і робить це з широкою посмішкою, нехай іноді і змочену сльозами власних страждань.
Пронизлива простота і сміливість, індивідуальний вишуканий темп, ідеальні композиції і акценти. Я у захваті.
Моя оцінка 10 з 10
Галина Крук
Відчувається досвід у впевнених і одночасно витончених рядках. Всі представлені вірші поєднуються між собою спільною рисою – завершеністю, розкриттям теми, сміливими акцентами. Близький для мене стиль, імпонуючий.
Час від часу я гірша від часу – я псую навіть те,
що йому не під силу:
розкладаю слова на запчастки, взагалі позбавляю їх слова,
розриваю зв’язки з близькими,
доводжу перше-ліпше
складносурядне чи складнопідрядне речення
до самозречення,
змішую грішне з праведним, просте – ускладнюю,
чиїсь окуляри рожеві розчавлюю думкою задньою,
підрізаю мріям крила,
наступаю на горло власній пісні (якщо вдається)
словом: розбиваю серце собі та одному дебілу,
який свято вірить, що це – на щастя.
(Галина Крук)
Галина Крук друге відкриття особисто для мене в цій збірці. З великим задоволенням читав і виписав собі найгарячіші рядки.
Моя оцінка 10 з 10
Дмитро Лазуткін
Академічна рима ввійшла нарешті до очей. Я так чекав її, що вже не вірив у побачення. Класичний вірш у своїх кращих ракурсах крокує з Дмитровим настроєм.
вони говорять смачно і різко,
ніби життя – це м’ясна нарізка.
Кожен візьме своє –
хмара похмура, бура примара:
ось вам селера, ось вам соляра,
ось вам соляріс є
(Дмитро Лазуткін)
Привітало мене розмаїття стилів. Тут і лаконічні роздуми і просторі спостереження, римоване страждання, подряпане глузування. Дмитро симпатичний, сміливий, зрілий, сильний. Подобається.
Моя оцінка 10 з 10
Богдана Матіяш
Романтична щаслива страждальниця, що виділяється на загальному тлі повною відмовою від пунктуаційних знаків. Спочатку це трохи забавляє, а на десятому вірші втомлюєшся шукати себе поміж цих інтимних шепотінь на вушко в безперервному потокові слів. Поетеса надає нам начебто волю розставляти наголоси власноруч, а мені це здається невдалою спробою виділитись серед інших. До того ж саме відсутність авторських акцентів, що досягаються комами, крапками, не дозволяє відчувати поруч автора. Набір слів (у прямому сенсі) закоханої романтичної жінки.
Слабенько.
Моя оцінка 4 з 10
Світлана Поваляєва
Одноманітні, депресивно-агресивні рядки швидко мене повернули до реальності, яка невблаганно вигукує про несамовитість відчайдушних спроб шукати сенс кожного дня і не з’їхати остаточно з глузду. Я прочитав 18 віршів, а здається наче один дуже довгий. Занадто похмура символіка і настрій. Мені таке не пасує, хоча стиль і ритм сподобались.
Моя оцінка 6 з 10
Мар’яна Савка
16 частин на різні теми і один окремий вірш. Я не зрозумів майже нічого. Можливо, я не настільки розвинений у читанні віршів, не доріс до цього рівня. Але для мене це щось поза. Останній вірш нічим не врізається в уяву, не відгукується, як і все інше. Не можу сказати, що мені не сподобалось. Треба перечитати ще раз? А якщо я не хочу? Ми просто розмовляємо різними мовами.
Моя оцінка 3 з 10
Остап Сливинський
Мабуть, найскладніший із запропонованих поетів у цій збірці. Подібні твори треба читати разом з автором, щоб він на кожен рядок запрошував пояснювальну бригаду, розповідаючи мінімум 25 хвилин, що ж він мав тут на увазі, а потім ще 47 хвилин, що він мав на увазі у поєднанні з цим і наступним рядком в купі. І так ми б і сиділи сотню років, поки до нас не завітав би Жадан зі словами “ви шо йобнулись?”.
Ця поезія поза моїм розумінням, хоча інтуїтивно я бачу присутність інтелекту. Я бачу, що слова наче і складаються у ритмічний портрет, але музику я не чую. Можливо, частота звучання мелодії занадто висока для моїх немузикальних вух.
Моя оцінка 2 з 10
Висновки
Огляд видання “Метаморфози. 10 українських поетів останніх років”
Видання добре, хоча папір мені здався затонким, помітки хайлайтера відбиваються на зворотньому боці. Тішить тверда палітурка (це моя слабкість) і адекватний шрифт. Читати можна, але від якості самої книги я не є на сьомому небі.
Поезія
Вірші я розрізняю на кілька видів.
“Напам’ять” – це ті, які хочеться жили з тобою щоб. Це ті, що врізаються в мозок кількома рядками або повністю і ти вже не можеш його звідти викинути, бо зачепило, бо гачок в’ївся сильно, часто назавжди. Не зіскочити.
“Таке” – це ніби поет старався, ніби і гарно римує, історія наче цікава, але не вистачає чогось і ти шукаєш поглядом, чим би замінити це сіре кволе каченя.
“Хлам” – це щось, що має сенси і цінність виключно для автора і виключно тим, що він хоча б щось, але створив. Швидкі замальовки, позбавлені навіть натяку на зміст і композицію. Їх не хочеться навіть на секунду залишати в собі. Блювотні рефлекси викликають своїм невпинним крисячим розмноженням на площі імені Яхудожникаятакбачу.
Звісно поезія, як і все мистецьке надбання, це безмежний простір для пошуку себе між рядків. Суб’єктивна сторона часто вирішальна в оцінках і сприйнятті. За це я і не дуже поетично налаштований товариш. Я можу почитати щось, можу і сам написати рядок-другий. Але все ж таки прозові твори мені ближчі за фактурою.
Серед віршів у збірці “Метаморфози. 10 українських поетів останніх років” я знайшов кілька таких, які хочу запам’ятати, щоб комусь при нагоді декламувати, не спиняти себе у бажанні давати, ділитись яскравим; носитиму у кишені. Я радий, що наша (українська) поезія жива, дихає і виблискує талановитими людьми.
Але
Більшість творів для мене лишились нецікавими, прісними і занадто особистими.
Також тут замало соціяльних тем, давні українські проблеми майорять здалеку, але не заходять повноцінно.
Кожен пише про щось своє особисте, і в цьому особистому практично не видно України.
Так, вона дихає мовою і красою душі поетів, але мені не вистачило цієї закоханості рідною землею, людьми, містами. 2010 (і роки до цього) – це відносно спокійний, стабільний (у порівнянні з нинішніми часами) період. Відчувається ця безтурботність, романтика, непристойна інтимна зухвалість.
Більшість часу я відверто нудьгував. Раджу цю книгу виключно тим, хто розуміється на поезії і готовий сумувати у всіх можливих позах.
Для поверхневого розважального читання – занадто серйозна, брутальна і депресивна.
Олег Коцарев, Галина Крук, Дмитро Лазуткін: вам низький уклін і подяка за якісні твори. Іншим теж спасибі, що живі і українці.
Якщо взяти середній бал з окремих оцінок авторам, то:
Моя оцінка збірці “Метаморфози. 10 українських поетів останніх років” – 6 з 10.
