Ця рецензія скоріш за все не матиме безліч підрозділів, як я це роблю зазвичай. Моє захоплення цією роботою буде якомога лаконічним.
Фільм “Сніданок у Тіффані” (1961) – один із шедеврів кінематографа, який заслуговує на увагу передусім пошановувачів якісної класики і шанувальників романтичних комедій.
Перш за все, це вкрай вишукана сценарна робота, яка закохує своєю контрольованою глибиною, динамікою та лаконічністю.
Не треба напружуватись у пошуках сенсів, вони всі перед очима, приховані ледь помітними сатиричними замальовками, у діалогах, мікровиставах, у поглядах і навіть рухах. Всього цього можна не помітити, якщо дивитись фільм як виключно художній.
“Сніданок у Тіффані” не стільки про певну історію, як про Америку тих часів, про людей, про життя, про його розмаїття бажань і стремлінь, про сміливість бути собою, про безстрашність перед змінами і майбутнім, про відчуття миті “тут і зараз”.
Фільм постійно перебуває у стані відкритого діалогу з глядачем.
Коли герої мовчать, спілкується оточення, місто, природа, інтер’єр. Коли відбувається діалог, глядач знаходиться постійно десь поруч, йому дозволяють бути якомога ближче. Відстань як параметр зникає, перетворюючи кіно на життя. Справжня машина часу.
По-друге, це захоплююча гра акторів (Одрі Хепберн, Джордж Пеппард). Недарма, акторка отримала за цю роль Оскар, як і пісня “Moon River”, виконана самою Одрі. Час плине, минають десятиріччя, а вони продовжують жити і дихати з екранів справжнім і безсмертним мистецтвом.
По-третє, це фільм про письменника. Саме тому я його подивився (до цього я про нього тільки чув краєм вуха) і саме тому я раджу його до перегляду не тільки пошановувачам кінематографа, але й письменникам, особливо – сценаристам.
Кожен знайде у цьому фільмі щось для себе.
Я раджу “Сніданок у Тіффані” / “Breakfast at Tiffany’s” (1961) до перегляду абсолютно всім.
Дуже радий, що письменницький шлях привів мене до цього твору.
Маю приємний, насичений післясмак.
Стрічка займає одне з перших місць одразу в обох моїх рейтингах: “Кращі фільми” та “кіно про письменників”.
Моя оцінка фільму “Сніданок у Тіффані” (1961) 10 з 10.
