Рецензія на фільм пишеться після другого перегляду. Перший раз ця стрічка мені видалась цікавою. Передусім тому, що детально описує життя одразу трьох письменників. На цьому значні переваги і особливості цього фільму закінчуються. Він не поганий, але він оманливо привабливий для аматорського ока і надлишково нудотний для тих, хто хоч трохи знайомий з письменницьким життям і літературою.
Це один з тих рідкісних випадків, коли витвір можна описати лише кількома словами: фільм “Слова” (2012) про трьох посередніх письменників. Якщо вас цікавить це словосполучення, то вельми прошу до перегляду.
Це фільм для аматорів, для тих, кого можуть розчулити юнацькі спогади про перше кохання, про невдачі, про розлуки, про старість і про марність свого буття.
“Слова” – фільм про невдах і недоліки сучасного книговидання.
Американський видавничий ринок
Що насправді відбувається в американському видавничому бізнесі – мені невідомо. Але у фільмі “відвертий, чуттєвий роман, piece of art” не хочуть друкувати, тому що “це не буде ніхто купувати”. Це другий фільм, де я чую подібне відношення до письменницької праці. Схожа ситуація у фільмі “На Узбіччі” (рецензію на цю стрічку читайте у моєму блозі тут).
Автори фільму хоче донести до глядача думку, що книжний бізнес це передусім саме бізнес, аніж творчість.
На кожному кроці маркетинг, а не творчість і талант. Видавництво бачить у книзі передусім привабливість для загалу і прибуток, тобто попит (читацький смак) диктує ринок “успішних” письменників, що друкуються і яких читають.
Не виключаю, що колись я набагато ближче познайомлюсь з американським видавничим ринком, але у фільмі “Слова” 2012 все виглядає дуже сумно.
Режисер нам пхає занадто відверто просту річ: видавництва приймають до друку лише лайно, що ви можете спостерігати на екранах. Не знаю, чи це було спеціально зроблено, чи це я дуже прискіпливий, але всі три письменника – відверті невдахи, які не заслуговують на пошану і популярність. Але двоє з них (а можна сказати, що всі троє) набувають визнання і отримують саме те, чого бажають більшість письменників.
Плагіат
Ця тема дуже болюча і актуальна для будь-якого письменника. Хтось з цим стикався, хтось про це навіть не думає, а хтось на цьому просто заробляє. Красти твори, ідеї, слова, речення – все це існувало і буде існувати завжди, тому що всі люди дуже різні і по-різному бачать свій шлях самореалізації. У фільмі цей акт позиціонується як злочин, за який має бути певна розплата, покаяння. Змальовано це досить вдало. Тим авторам, які крали, крадуть або збираються це зробити, має бути соромно.
Письменник це професія чи хобі?
Питання підіймається досить грубо, але так чи інакше воно стосується кожного автора. У когось є можливість приділяти весь час написанню творів, бо мають фінансову подушку, хтось не може собі цього дозволити (як герой у фільмі) і викручується як може: всюди економить, позичає, чекає, шукає основну роботу і письменництво відходить на другий план.
Актори
Акторський склад досить потужний і приваблює. Bradley Cooper досить переконливо грає і живе у шкірі письменника. Як і всі інші. Претензій до когось конкретно в мене не має. Це найсильніша сторона фільму “The Words” (2012).
Те, що мені не сподобалось (обережно, спойлери)
Перед тим, як займатись передрукуванням рукопису, все ж було б не зайвим перевірити, чи не є це чийсь твір вже? Вірогідність цього дуже велика. Це міг бути рукопис якоїсь невеличкої книги, але яка вже видана. Але головний герой все ж просто сідає і друкує. Це величезний ризик і таким чином інформує уважного глядача про недалекий розум молодого письменника.
Середня книга має об’єм 15 авторських сторінок, кожна з яких складається приблизно з 40000 символів. Тобто загальна кількість 600 тисяч. Саме таку кількість мав набрати головний герой. У кіно він зробив це за ніч, а це фізично неможливо. При його швидкості друку мало б знадобитись не менше 50 годин роботи, але аж ніяк не 6-7-10.
Але тут є й інша сторона. Твір було написано за два тижні (так було сказано у фільмі), тож можна припустити, що за об’ємом він також був не надто великий, тому що написати книгу за такий термін теж треба дуже постаратись. Та навіть якщо припустити оперативність оригінального друку, за ніч це все переписати – неможливо. (Навіть при фрірайтінгу середня швидкість у мене досягає лише 300 символів за хвилину).
Це дійсно могло б зруйнувати весь сюжет, бо драматична частина і лаконічність були б трохи модернізовані, але і одночасно вказують на відверті прогалини у творі, який написав один зі згаданих письменників.
Це може бути знак до глядача: “дивись, незважаючи на такі ляпи, я все ще популярний і мене слухає цілий зал”.
Висновки відгуку на фільм “Слова” (2012)
Потрійний рогалик письменницьких історій приваблює. Дивитись дійсно цікаво, кіно інтригує і потребує уваги та повної концентрації. Не зважаючи на це, воно досить поверхневе змістовно.
Всі герої придуркуваті і роблять весь фільм не дуже розумні речі. Це робить з кінотвору жалюгідну спробу видаватись тим, ким він не може бути. Якщо припустити, що це такий режисерський хід, який вторить тим трьом незграбам на письменниках, про яких йде мова, тоді це геніальна самоіронія. І саме вона не дозволяє поставити цьому кіно високу оцінку.
Фільм яскраво зображує стан речей (можливий) в американському видавництві: три письменники-невдахи здобувають слави, кожен у своєму Всесвіті і по-своєму.
Інтрига у привабливому сценарії, відмінна акторська гра забирають всі бали, що я даю стрічці “Слова” 2012. Більше, нажаль, виділити нічого не можу.
Раджу для перегляду. Фільм непоганий. Стрічка успішно додається до мого переліку кіно про письменників.
Моя оцінка “Слова” (2012) 7 з 10
