Цей відгук я почав писати трохи згодом, бо емоції від фільму були сильними, потрібен був час, щоб усвідомити кожну з частин, деталей, які мені сподобались і настільки розбурхали нутро.
Перший переглянутий мною фільм за дуже довгий період.
Загалом я дуже люблю дивитись кіно. Але бувають такі часи, коли не до цього. І війна – це саме такі часи. Але коли на очі потрапив тизер цього фільму, я не зміг відмовитись від задоволення.
Тема війни для мене зараз не тільки актуальна (я живу у 100 кілометрах від лінії фронту), а й цікава з багатьох причин. До того ж за основу сюжету покладено твір відомого письменника. Це доля – подивитись цю стрічку саме зараз.
Загальні спостереження
Лице
Felix Kammerer, що зіграв Paul Bäumer – єдиний актор, якого мені хочеться згадати. Він тут головний герой, на ньому тримається вся картина. Додаткові персонажі невиразні і відверто блідіють на фоні Пауля.
Рейтинг популярності
На момент написання цього відгуку, фільм займає друге місце у рейтингу популярних фільмів сьогодення.
Сценарій
Стрічка знята за мотивами твору Еріха Марії Ремарка, що має таку ж назву. Я не читав, але багато чув про цей роман. Я знаю, що сам письменник недовго був на фронті, але все ж за цей короткий проміжок часу побачив багато, що сильно вплинуло на його творчість і тематику творів.
В одній із рецензій до книги Ремарка є такі рядки “він називає цих молодих людей «втраченим поколінням», бо вони через душевні й психологічні травми, отримані під час війни, не зможуть уже адаптуватися до «нормального» мирного життя. Ця проблема є однією з найважливіших у романі.”
Саме про це і є фільм, хоча, звичайно, місія режисера, передусім, полягала у зображенні війни, її характеру, її суті, реальної, безкомпромісної і жорстокої.
І у команди це успішно вдалося.
Історичність
Окремий наголос був зроблений на безглуздості боїв конкретної ділянки фронту, лінія якого суттєво не змістилась, але при цьому забрала життя у декількох мільйонів людей з обох боків.
Пропаганда
Пропаганда тих часів не знала нинішньої швидкості і масовості. Вона лунала з вуст офіцерів і вчителів, політичних керівників, батьків і завзятих знайомих.
У молодят тих часів практично не було вибору, якою дорогою йти, як і що робити. В ті скрутні роки початку 20 століття Їх готували до війни з малечку, а якщо і не до війни, то як мінімум до дуже складного життя. Світ стояв на порозі радикальних змін.
Трохи про режисера і актора у головній ролі
Edward Berger – відомий вузькому колу кінолюбителів режисер. В своєму арсеналі має лише дві яскравих роботи: повнометражний Jack (2014) та міні-серіал для TV Deutschland 83 (2015). Вони за два роки зібрали більше 10 нагород у різних номінаціях. Коріння Едварда Бергера, походження й шлях у кіно дуже органічно вписуються у “Im Westen nichts Neues” (2022). Це те ж саме, якщо українець буде знімати стрічку про Україну. Це потужне комбо, що в результаті дає свої яскраві плоди.
Felix Kammerer – дебют у великому кінематографі і одразу настільки потужний. У свої 27 років на нього звернули увагу, скоріше за все, з-за виразної зовнішності, притаманної для німців, і безумовно чудових проб на кастингу. Не знаю, як складеться його подальший шлях у кіно, але потенціал у хлопця є. Свою роль у фільмі він не просто зіграв, він прожив її, він залишився в цьому фільмі повністю, розтанув, розчинився. Чудова гра, чудова робота кастинг-відділу. З нетерпінням чекаю наступного фільму з його участю.
Відгук на “На Західному фронті без змін” 2022 (“Im Westen nichts Neues”). Контрасти
Контрасти – це те, що буде відбуватись весь фільм. Деякі переходи досить виразні, деякі не дуже. Деколи ти лякаєшся, а десь вже готовий до різкої зміни.
Цей несамовитий візерунок малює наче не режисер, а сама війна як така, за замовчуванням. Він (режисер Edward Berger) наче відійшов у сторону, даючи змогу подіям відбуватись незалежно від оригінального твору і знімальної площадки.
Цивільне життя – кольорове, як тільки починається війна – одразу стає все сіро-зеленим.
Музичний супровід в унісон підсилює ці контрасти, лякає, готує до страшного, добиває контрольними пострілами в ключових епізодах.
Контрасти не дають забути ні на мить, про що фільм. Тебе тільки приспали спокійні фронтові розмови про цивільне життя, як через мить знову мряка, кров, смерть і попіл.
Той, хто зробив наголос на цьому аспекті, безумовно геній.
Саме ці контрасти тримають глядача у тонусі, напруга лунає навіть в найтихіших епізодах. Це вищий рівень майстерності – знайти темп фільму, його візерунок, який буде максимально вдалим, органічним щодо сюжету, героїв стрічки.
Розвиток подій фільму. Швидкість
Динаміка захоплює дух. Зміна локацій, музикальні рішення, робота з кольором кадру – все це додає руху і жвавості, це додає справжнього життя фільму На Західному фронті без змін (Im Westen nichts Neues), він наче стає самостійним живим організмом…
Хоча фільм триває майже три години, цього плину часу не помічаєш в насиченості і виразності візуального переказу. Швидкість і темп постійно змінюється. Ця рваність і нестабільність лунає як додатковий фактор, розповідаючий про війну, бо така вона і є ця війна: сьогодні ти біжиш назустріч смерті у безодню, світ змінюється кожної секунди, а завтра ти цілий день чистиш картоплю на околицях без жодного пострілу і розмовляєш з фронтовими товаришами про майбутню перемогу чи цивільне життя минулого.
Цей стиль нагадав мені аудіо касети з магнітною стрічкою. Там теж можна було вповільняти програвання музики, просто натискаючи пальцем на паски магнітофону, що крутять касету.
Розповідь то блищить у швидкості подій, то спокійно дрімає у тихих сценах.
Цей контраст як ніколи доречний і дуже меня сподобався як режисерське рішення.
Це не перша стрічка про війну для мене, я багато чого бачив і здивувати чимось мене зараз важко. Я не очікував від цього фільму багато, бо розумів як непросто вгодити сучасному глядачу.
Але у “Im Westen nichts Neues” це вдалося. В першу чергу за рахунок унікального стилю режисера, який зумів вдихнути життя в таку заїзжену військову тему.
Стрічка жива, це відчувається одразу і кожної наступної хвилини ти дивуєшся, як вона дихає, як вона існує в емоціях героїв, в саундтреку, в ідеально поставлених кадрах, у грі кольорів і зміні сюжетних напрямів.
Деталі фільму “На Західному Фронті без Змін”
Деталі продумані, влучні, нетипові.
Вони формують необхудну глибину стрічки.
“На Західному Фронті без Змін” Один із фільмів, де помічаєш їх, а при повторному перегляді обов’язково помітиш інші, менш очевидні.
У цих деталях криється справжня майстерність режисера та оператора.
У війни багато деталей, у неї безмежна кількість облич.
Кожна з них вимагає уваги і ретельності у постановці. Всі деталі у фільмі “На Західному Фронті без Змін” мені до вподоби і були дуже вчасно зображені.
Прямолінійність
Прямолінійність війни крокує крізь фільм, як куля на виліт.
Все дуже просто.
Все занадто просто.
Життя.
Бій.
Смерть.
І так по колу.
На зміну одному загиблому приходить інший, який виконує аналогічні задачі: виживає в постійних сутичках з ворогом.
Еволюція головного героя така ж прямолінійна і безкомпромісна. Війна змінює кожного, хто з нею зустрічається тет-а-тет. Зміна виразу обличчя, погляду у молодого вояки помітна вже з перших негараздів на фронті, після перших трупів, перших страждань, перших вибухів і потрясінь від побаченого.
За півтора роки війни Paul Bäumer пропустив крізь себе багато чого і в перших дублях дуже хочеться дізнатись, що саме, хочеться розкласти цей погляд на складові і уважно вислухати кожний момент і зойк його душі.
Але режисер, добре розуміючи цей глядацький інтерес, розкладає головного героя поступово. І ця розповідь постійно супроводжується іншими потрясіннями.
Хаос змінює інший хаос.
Складається таке враження, що і сам Paul Bäumer не встигає переварити все, що з ним відбувається. Він наче і хоче фліртувати з війною, знайти з нею спільну мову, виправдати свою відданість країні, свою захопленість військовою справою, а з іншого – адекватність і освіченість не полишають спроб нагадувати йому, що ця війна безглузда, що вона не може бути ніяк виграна, що ціна, яку платять звичайні люди, завелика.
Він ховається від цих сумнівів і думок в бойовому куражі. Коли віддається наказ йти у наступ, для справжнього солдата не існує нічого, окрім перемоги і бажання вижити.
Саме цю завзятість і демонструє нам Paul Bäumer. Він віддав всього себе війні, і війна його залюбки проковтнула…
Акценти
Про них я вже згадував у тексті цієї рецензії вище в різних частинах.
По-перше, це суттєва різниця між фантазіями молодих хлопців про війну і реальністю.
Романтизація війни – це чи не найбільша проблема у всі часи.
Поки ти на власні очі не побачиш її, вона буде тобі здаватись привабливою з більшості ракурсів.
По-друге, це акцент на радощах війни: листи, звичайна їжа, жінки, тиша.
Солдати відверто насолоджуються цими періодами, коли активна фаза війни завмирає і вони згадують, що вони люди, що у них є рідні, інтереси, плани на життя тощо. У комбінації згадуваних контрастів це виглядає дуже доречно. Кожен з солдатів – це окремий Всесвіт, окреме життя, окрема історія. А ми на місці глядача уважно розглядаємо, спостерігаємо лише одну з мільйонів.
По-третє, прірва між офіцерами і рядовими бійцями. Не знаю, як у сьогодення ця ситуація, але у ті роки різниця була колосальною. Одні знаходяться в ідеальних, комфортних умовах і жаліються на вчорашню випічку до сніданку, а інші ночують зимою в окопах і готові гризти грязюку аби вижити. Вищі посади втілюють свої забаганки, а солдати мають ці бажання втілювати в життя, розплачуючись своїм життям і комфортом.
Четверте, це безглуздість війни як такої. І навіть якщо забути, що Західний Фронт у Першу Світову був найбезглуздішим місцем бойових дій (там полягло декілька мільйонів людей ні за що), то сама по собі війна це лише засіб демонстрації сили, вирішення проблем країн, що воюють дуже жорстокими шляхами, це розвиток через вбивства, це еволюція через самознищення. Нічого більш безглуздого і страшного людство на сьогоднішній день не знайшло. І фільм “На Західному Фронті без Змін” це дуже влучно демонструє. Епізод зі вкраденими яйцями звертає на це увагу разом із фінальною битвою Paul Bäumer за декілька хвилин до закінчення війни.
“Ми будемо як мандрівники блукати в пейзажах минулого”
Ця фраза описує майже кожного живого солдата, що повернувся з фронту, який бачив смерть і жахіття.
Слід війни залишається до кінця життя, комусь він не дає спокійно жити, хтось справляється з цим тягарем.
Адреналін, свобода, справжність, простота – ці слова я чув від свого знайомого, якого провідував у лікарні після того, як він отримав поранення у бою за Україну в 2022 році (це було два місяці тому).
Для звичайної людини ці слова просто звучать, просто існують.
Для військового зі стажем в декілька років ці слова – це цілий Всесвіт, ці слова не просто звучать, вони лунають і не дають спокою, коли ти повертаєшся до “мирного життя”.
Абсолютно кожний, кого я знав до війни і зустрічав після, мають ті чи інші зміни. І перш за все вони стосуються саме цих чотирьох слів. В цивільному житті ці поняття відчуваються зовсім по-іншому, вони трансформуються, як і сама людина.
Адреналін. Виживання, адаптація у складних умовах, швидке прийняття рішень, тваринні інстинкти, прискорення часу, загострення всіх почуттів. Цей стан незабутній і він п’янить, манить. Він приваблює тих, хто вижив і хоче спробувати ще. У фільмі іноді відчуваєш присмак цього адреналіну на губах, проживаєш найзапекліші моменти разом із головними героями.
Свобода. Ти робиш те, що забажаєш. Так, є наказ, певні обмеження, але більшість часу на фронті ти все ж таки ладен робити, що завгодно і як завгодно. Ця свобода п’янить і надихає іноді на безглузді вчинки.
Справжність. На війні все зайве зникає, залишається головне. Це стосується абсолютно всього. Війна зриває всі маски. Всі люди стають справжніми, оголюються всі їх бажання, страхи, характер. Саме таким, справжнім перед нами постає не тільки головний герой, а кожен, хто був із ним поруч. В цій справжності вся драматичність і “привабливість” війни, бо ти не відволікаєшся на думки, наскільки це справжнє. Цей ресурс ти спрямовуєш на інші речі, копаєш глибше і бачиш там “нічого” або те ж саме. Бо війна дуже проста річ. Занадто проста…
Простота. Як я сказав вже не один раз, все дуже просто. Зайве зникає, окутує свобода, заряджає адреналін і все, що тобі треба зробити – це вижити і виконати поставлене завдання. Paul Bäumer все це робить на “відмінно”. Робить свою просту роботу ідеально, проживає своє просте, сповнене любові до рідної країни, до рідних, до товаришів життя.
Paul Bäumer простий як і війна.
Він і є війна.
Він став нею.
Він розчинився в ній без залишку.
Як і вона розчинилась в мільйонах таких же безглуздих життів у відповідь.
Простота лунає через відсутність озброєння як такого. Якщо зараз війни виграє артилерія, літаки, ядерні бомби, тоді люди здобували перемоги переважно кулями і власними трупами. Чого лише варті моменти з лопатою, вбивства штиком, ножем, кулачні двобої.
У першу світову все було дуже просто і ця простота звільняє простір для багатьох інших речей, на які звертає увагу уважний глядач.
Другий план
Знайомство з другорядними персонажами по класиці підштовхує нас до більшого переживання їх загибелі. Але це виглядає досить органічно, бо зображує особливості оточення і спілкування, взаємодію головного героя зі світом, тим самим краще його розкриваючи.
Висновки
Це один із тих фільмів, які хочеться порадити подивитись.
Але я розумію, що суттєву роль в моєму сприйнятті зіграв нинішній стан, реальність мого життя. І саме тому цю стрічку має дивитись чи не кожний. Особливо, якщо на його рахунку не так багато військових фільмів.
Це не просто фільм про війну, це активний і доволі відвертий діалог з глядачем.
І навіть якщо вам не сподобається сюжет чи окремі елементи стрічки “На Західному Фронті без Змін”, то як мінімум він задасть пару незручних питань.
Особливо для мене тема війни рішуче і влучно зайшла через фільм в реальність. Я прожив разом із головним героєм його просте і яскраве життя. Я народився як солдат і помер разом із ним. І саме ця особиста трагедія не дозволяє мені погано ставитись до цієї стрічки. За цю унікальну суб’єктивність я і люблю кіно.
Моя оцінка фільму На Західному фронті без змін (2022) 10 з 10
Краща стрічка на військову тематику. Цілком заслужено потрапляє до мого переліку кращих фільмів.
UPD. Фільм був претендетом у 9 номінаціях Оскар 2023 і виборов 4 статуетки. Я цей фільм бачив Кращим фільмом, але перемогу 2023 року отримала теж чудова стрічка “Все завжди і водночас”.
