Рецензія на фільм Години / The Hours (2002)

Фільм “Години” / “The Hours” (2002) це один із тих відео творів, про який не хочеться багато писати. Це досконалий, якісний, самодостатній кінематографічний продукт, який треба просто дивитись. Моя рецензія ризикує бути приреченою сяяти суцільними компліментами.

Життя письменника

Фільм “Години” це виразне кіно про письменницю (не знаю, чи є в англійській жіноча назва цієї професії). Все, що так чи інакше притаманне більшості авторів, ми успішно знаходимо в головній героїні.

Задумливість, постійні питання, сумніви, уважність, допитливість, цікавість – все це яскраво зображується, поволі розкривається, виринає і в діалогах, поглядах, поведінці, і чудовій грі Ніколь Кідман. Доповнює цю картину “чоловічий варіант” класичного письменника, який наче дублює поведінку жінки, що жила і творила майже століття до нього.

Подвійне життя

Кожен справжній письменник у моменти активних фаз творчості живе своїми творами. Головні герої існують поруч, розмовляють з тобою, вмирають, воскресають знову, розчаровуються, плачуть і одночасно сміються. Це подвійне життя вдало зображене у фільмі через фізичні вади героїв, хоча звичайно що навіть повністю здорова людина не може гарантувати свою виключну адекватність, коли постійно розмовляє з кимось, хто живе тільки в її голові і не факт, що колись з’явиться у вигляді завершеного твору.

Винятковість, не такі як всі

Письменник виділяється на фоні більшості, як і багато хто з творчих професій. Вони постійно переймаються за свій талант, популярність, цікавість і глибину своїх творів, винятковість. Хтось не зважає на це, але у фільмі письменники дуже вразливі на критику і знаходяться у постійному пошуку підтвердження своїх здібностей. Вони чудово знають, що відрізняються від основної маси “звичайних людей”, тому і страждають у цій писемницькій самотності на протязі всього фільму.

Сценарні рішення у Години / The Hours (2002)

Фільм який починається з самогубства, не може не тримати в постійній напрузі. Я не буду називати це спойлером, бо це відбувається майже одразу, на початку твору. Цей хід грає вирішальну роль у формуванні відношення до того, що відбувається. Це постійне очікування найгіршого, смерті, вбивства – переслідує з початку і до кінця. Цей параноїдальний хід вміло був реалізований через потужні довгі дублі, де актори викладались на повну, зображуючи відчай, тугу, кохання, зволікання, сумніви – всі найголовніші емоції і групи почуттів людини.

Сценарій на основі новели видався не просто вдалим, а майже ідеальним. Всі канони привабливості розповіді втілені в кіножиття найкращим чином. Я можу сміливо назвати цей фільм книгою.

Основа фільму “Години” (2002)

Вимогливий до настрою

Це складний твір, важкий. Драма з елементами трагедії від початку до кінця. Фільм багатьом може не сподобатись своїм напруженням і постійним знаком питання. 

Ці питання задають самі герої і глядач разом з ними. І якщо не відповідати одразу, то це треба буде зробити після перегляду. Не всім довподоби ця напружена допитливість, настирливість, загадковість.

Мені, можна сказати, пощастило. Я шукав саме такий фільм. Я не відчував якогось тягара за переглядом, мені було занадто цікаво, щоб взагалі думати про вимкнення. З настроєм я вгадав. Фільм “The Hours” вдало ліг на мій день (точніше ніч).

Самотність

Якщо описувати одним словом це кіно, то це – самотність. 

На нього нанизано всю історію. Правильніше буде сказати, всі історії. Самотність фігурує всюди і дихає з-за кожного кута. Вона так сильно лізе в очі, що ненароком починаєш відчувати її вже поруч біля себе. Ця близкість із героями і власне самим явищем самотності, когось сильно налякає, але я сприймав цю компанію досить спокійно.

Звичайно, що за бажання, можна назвати це кіно про життя. Але майже кожне кіно про життя. Тут зображені схожі риси у різних епохах; час іде, а проблеми людей залишаються, вони переймаються практично одним і тим же, вони думають про те ж саме, що і сто років тому думали інші люди. 

Години / The Hours – це про життя як таке і про його незворотню прямолінійність і самотність.

Письменницьке буття

На день перегляду (осінь 2022) – це кращий фільм про письменників, який я дивився. Тут автори зображені такими, якими я їх завжди уявляв і бачив на власні очі. 

Акторський склад чудово виконав своє завдання, я вирів кожному їх слову, руху, дії, погляду. Це поки що найнатуральніший фільм про письменницьке буття. 

Тут немає брудної документалістики, тут немає награних фраз, тут є дивовижне поєднання смаку сценариста і майстерності знімальної групи, акторів. 

Все настільки гарно зроблено і реалізовано, що не виникає жодного сумніву, що перед тобою справжній письменник.

Щастя

Як було сказано у фільмі “смерть – це для контрасту”. І це свербляче відчуття постійної загрози життю як ніколи точно показує місце вашого щастя. Особливо це працює після перегляду. 

Години / The Hours (2002) – твір про щастя, про життя і самотність, про ті рядові речі, що ми знаємо, але зневажливо залишаємо поза увагою, тому що вони ніби вже за замовчуванням.

Кохання, щирі відносини виринають виразними дельфінами серед мороку сюжетних перипетій; сліпить реальність своїм чесним поглядом повноцінного життя і на цьому контрасті відчуваєш не тільки силу переглянутого фільму, а й цінність свого “зараз”, важливість проживання цього щастя не тільки в ностальгічних згадках молодих років, але кожного разу, як вистачає сміливості – зазирнути у вічі правді і часові.

Акторська гра

Це вищий пілотаж, це суцільний потік життя ролями. Недотягнув трошки малий, але йому пробачаю. Всі ж дорослі настільки чесно і влучно зіграли свої ролі, що мені навіть писати більше нічого не хочеться. 

Ніколь Кідман цілком заслужено отримала Оскар (Виконання головної жіночої ролі), єдиний за всю її кар’єру.

Джуліанн Мур, Меріл Стріп – це акторки, яких хочеться дивитись ще і ще. Неперевершене, потужне виконання.

Музика у фільмі “Години” 

Трохи набридає настирливість, дуже її забагато, як на мене. Але я розумію, що музикальні композиції відігравали роль додаткового подразнювача, доповнюючи сюжетні пристрасті.

Музика не полишає, лунає майже весь час. Це трохи незвично, тому для мене було дискомфортно. Хоча і весь фільм, м’яко кажучи, незручний.

Висновки

Письменникам “Години” / “The Hours” (2002) обов’язковий до перегляду. 

Це той фільм, який має дивитись кожен, хто називає себе автором.

Занадто депресивний для мене, але це навпаки добре. 

Я відчув себе ще більшим оптимістом і ще більше письменником. Згаданий у фільмі контраст працює на всі сто. 

Після перегляду реальність видається якоюсь казковою, занадто радісною, не зважаючи на всі негаразди сучасності.

Єдине, що забирає бал у цього шедевру, це акцент на суїциді, який в контексті всього твору виступає як вихід. Ніякий до біса це не вихід. Тому тільки 9.

Закономірно кіно потрапляє і до моєї колекції про письменників, і до списку кращих фільмів.

Моя оцінка фільму Години / The Hours (2002) 9 з 10