Прощавай Крістофер Робін (2017). Рецензія на фільм

Як водиться з кожним фільмом біографічного характеру, перед переглядом я “знайомлюсь” з головними героями, вивчаючи життєвий і творчий шлях. Коли кіно має тег “біографія”, важливо дотримуватись правил, йти за течією фактів, органічно поєднуючи з художньою складовою.

Народження культового літературного твору Алана Александера Мілна зацікавлює, інтригує і спонукає до уважного перегляду, хоча майже одразу стає зрозумілим, що автори намагаються копати глибше, висвітлюючи інші грані письменницького буття Мілна.

Перш за все, вплив війни на письменника. Цей аспект реалізовано витончено і вдало. По-друге, близкість сина і батька. Вони дійсно багато часу були разом і активно спілкувались, поки молодшому не виповнилось 25 років.

Син автора, до речі, справжній і живий, малий добре впорався зі своєю роллю. Інші актори також тримають високу планку.

Серед мінусів зазначу наступні: 

1. Невдалий кастинг дорослого Крістофера Робіна (грає Alex Lawther). Маленькі очі, інша статура і форма голови. Він зовсім не схожий ні на реального Мілна молодшого, ні на актора Will Tilston.
2. Біографічні неточності. Перші замальовки робились Мілном, коли той спостерігав за грою матері Крістофера Робіна з сином і іграшками, пізніше і батько підключився до цього процесу, що вкрай подобався дитині, допомагаючи письменнику більше досліджувати вигаданий світ і його казкових героїв. У фільмі ж жінка автора (Марго Роббі) відходить на другий план, просто зникає під приводом, що той, мовляв, зовсім не пише.
3. Також “ненависть” до Вінні Пуха у Крістофера Мілна сформувалась набагато пізніше, вже у післявоєнні роки, коли той намагався влаштуватись на роботу і самостійно заробляти. У фільмі дорослішання і відраза до літературного героя, що зробив сім’ю неймовірно багатою і відомою, відбулась за юнацтва, коли той йде воювати.
4. Пересічний саундтрек. Музичний супровід кволий і не такий, що запам’ятовується, врізається у пам’ять, доповнює зображення.
5. Замало художності, мистецтва. В якийсь момент фільм перетворився на переказ фактів з життя письменника і його родини. Дивитись приємно, картинка чудова, але під кінець мені було нудно.

Загалом, фільм мені сподобався і вартий уваги всім, хто хоче дізнатись більше про письменника Алана Александера Мілна, про його сина, про відомого на весь світ плюшевого ведмедя і його друзів.

Цілком очікувано додаю фільм “Прощавай Крістофер Робін” / “Goodbye Christopher Robin” (2017) до колекції творів про авторів, хоча і не ставлю завелику оцінку. Дивитись можна, але це тільки 6 з 10.