Почну з того, що Бред Піт один з моїх улюблених акторів. На цьому всі позитивні моменти цього фільму закінчуються. Це один з тих небагатьох випадків, коли я не додивився стрічку до кінця, щоб скласти враження та написати відгук на нього. Мені вистачило одного випадку, який зруйнував все на самому початку. Я навіть не буду розповідати, який саме. Тому що впевнений, що таких технічних недоліків за 2 години було не один і навіть не два, а десятки.
Фільм дешевий від початку до самого кінця.
Сценарій нібито написаний тінейджером, який вперше спробував наркотики, а його батько, який власне і підсунув синові дозу, вмовив обкуреним цей недолугий сюжет запхати до широкого прокату.
Бред Піт тут брав участь скоріш за все, бо не мав більш цікавих пропозицій, та й персонаж йому личить. Він просто робив свою роботу, але ж фільм не про одну людину. Це динамічна стрічка, в якій окремий персонаж просто губиться у вирі подій, швидких змін ракурсу, польотів камери, блимання і вибухів.
Мене вистачило рівно на 10 хвилин. Далі дивитись не було сенсу.
Фільм ні про що.
Кінематографічний одноразовий фастфуд
Я за здорове харчування.
Яскравий приклад порожнього розважального кіно.
Обидва бали забирає собі у скарбничку Бред Пітт.
Моя оцінка стрічці “Швидкісний поїзд” 2 з 10
Вкрай не рекомендую до перегляду.
