“Після того, як відома письменниця, яка страждає від письменницького блоку, найме нову няню для своїх дітей, межа між вигадкою та реальністю починає стиратися.”
Опис до фільму інтригує так само щиро, як і надзвичайно низька оцінка привертає увагу. Я люблю дивитись “погане кіно”, щоб краще зрозуміти якісні твори і в чому їх сила у порівнянні з відвертим лайном.
Іноді трапляється, що рейтинг невиправдано занижений і не відповідає передусім моїм смакам чи думці.
Фільм “Смертоносні ілюзії” (2021) став черговим у вивченні величезного списку творів про авторів. Я обіцяю сформувати власну думку, не озираючись на більшість відверто негативних відгуків.
Чому?
За перші 20 хвилин фільму я разів 5 вголос задавав риторичне питання “Чому?”, кожного разу даючи шанс фільму виправдати себе поясненням пізніше і терпляче вивчаючи головних героїв, їх мотиви і рішення.
Чи зупинився я ставити те саме питання далі? Ні. Моє спантеличення продовжувалось і не збиралось зникати. Я знову і знову питав невідомо кого “Чому? Навіщо?”. Напис “The End” вирвав з горлянки моє останнє “Why?”, що адресувалось авторам фільму у контексті “Why ви зробили цей фільм?”.
А тепер по складових.
Сценарій
Таке враження, що його писав чат-бот, одна із перших версій. Не один із тих, що зараз створюють майже шедеври, а якийсь хворий, недороблений, де страждає як логіка, так і загальна композиція твору.
У фільмі “Смертоносні ілюзії” (2021) постійно відбуваються якісь випадкові події, що пов’язані між собою лише тим, що головні герої знайомі один з одним.
Вчинки і мотиви живуть окреме життя від мізків персонажів, перед глядачем постає переважно комічного характеру послідовність подій з постійним настирливим бажанням пробити лоба рукою в запальному акті чесного фейспалму.
Фільм “Смертоносні ілюзії” / “Dark Places, Deadly Illusions” (2021) має теги кримінал, драма, містика. За перші 50 хвилин я не помітив жодного з них: ні краплі криміналу, абсолютно відсутня драматична складова, ніякого навіть натяку на містику.
А що ж далі? Можливо, кіно потроху розкриється, реабілітується, постане у найкращому світі, оживе у мої очах?
Містика все ж таки продріботіла кількома краплями десь у третій чверті, але майже одразу перевтілилась у комедійну пародію. Останні 20 хвилин фільму мене регулярно пробивало поржати, настільки абсурдним і кумедним видався апогей і фінал.
Один із діалогів фільму Смертоносні ілюзії / Dark Places, Deadly Illusions (2021):
– Ну і скільки ж тобі років?
– А скільки дасте?
– Два тижні тому дав би 20, а сьогодні можу дати 40.
Сценарист і режисер тут Анна Елізабет Джеймс. Не дивно, що жодна зі складових у неї не вийшла настільки, щоб це було приємно чи цікаво дивитись: режисер може завдяки своїй майстерності витягнути слабкий сценарій, так само як з якісного сценарію простіше зробити пристойне кіно режисеру-початківцю.
Але Анна Елізабет Джеймс, нажаль, не має жодного козиря на руках, тому глядач отримує цілком закономірний занадто слабкий кінопродукт під назвою Смертоносні ілюзії / Dark Places, Deadly Illusions (2021), четвертий повнометражний фільм на її рахунку.
Актори
Відома за серіалом “Секс і місто” акторка Крістін Девіс непогано тримається перед камерою, але назвати це якісною грою я не можу.
Щодо інших акторів, то за їх фільмографією стає зрозумілим: до кіно другого сорту їм не звикати, вони стабільно існують у кадрі, стараються. Сумніваюсь, що із занадто слабкою режисурою і сценарієм можна врятувати фільм акторською грою, тому тут дива не сталось.
Фільм про письменницю
Так, твір зображує життя авторки багатьох бестселерів, але навряд чи авторам фільму вдалось зобразити саме таку жінку, бо ні поведінка, ні рішення, ні слова – абсолютно нічого не вказує на те, що головна героїня є письменницею, тим паче – неймовірно відомою і ту, що досягла великих успіхів. Ця “авторка” могла би стати сценаристом фільму Смертоносні ілюзії (2021). Не здивуюсь, якщо головна героїня це мрійливий автопортрет Анни Елізабет Джеймс.
Письменницький блок
Творча криза зображена кволо і кострубато. Вона просто сидить (лежить) і дивиться на порожній лист паперу. Чесно кажучи, я не вірю в те, що авторка як мінімум десяти бестселерів не може написати ані рядка і страждає від письменницького блоку. Принаймні у фільмі вона не виглядає ані як авторка, ані як та, що страждає від якоїсь кризи.
Головна героїня жаліється подрузі: “свої минулі шедеври я писала у найтемніші часи свого життя, а зараз…писати зараз не так просто”.
У відповідь вона отримує пораду від одного з другорядних персонажів: “Згадай ті часи, коли ти писала свої кращі книги”.
І що ж? Згадала? Щось змінилось? Нічого. Вона просто почала писати. Вчора не писала, а сьогодні її вже не зупинити.
Висновки
Я ні краплі не пожалкував, що подивився Смертоносні ілюзії / Dark Places, Deadly Illusions (2021), бо чудово провів дві години, формуючи зважену, аргументовану критику. Ще й мої вуста за довгий час відвідала щира посмішка, хоча це не комедія. Дякую.
Чи варто цей фільм дивитись іншим? Звичайно, ні.
Він не гідний ані хвилини часу тим, хто цінує своє життя, хоча для розмаїття, під особливий грайливий настрій подібне хламіття можна спожити у компанії друзів чи близьких людей виключно щоб голосно поржати з нескінченної кількості абсурдних діалогів і тонни ідіотських подій.
Дивитись це безумовно можна. Кіно “Смертоносні ілюзії” (2021) сподобається тим, хто не переважає надмірно у розумовому розвитку Анну Елізабет Джеймс, своя аудиторія у подібного кіно існує.
Авторам фільму варто всерйоз поміркувати над додаванням тегу “комедія” до жанрів, натомість прибравши неіснуючі “кримінал” та “драма”.
Моя власна зацікавленість була лише в тому, наскільки глибока ця прірва тупості. Я не жалкую, що пірнув так глибоко, можливо, рятуючи від розчарування інших, хто дослухається до моєї рецензії.
Один бал ставлю за те, що письменниця у фільмі писала свою книгу ручкою на папері, другий – що розсмішили мене.
Відгук у двох словах: смішне лайно.
Моя оцінка “Смертоносні ілюзії” / “Dark Places, Deadly Illusions” (2021) 2 з 10
