Цей фільм потравив у поле моєї уваги випадково, як і більшість гідних робіт до цього. Я, чесно кажучи, не дуже активно останнім часом слідкую за кінематографічним життям, бо війна у моїй країні трохи коректує пріоритети.
Стрічку Все завжди і водночас / Everything Everywhere All at Once (2022) я дивився один і в повній темряві. Це сприяло моєму більш глибокому зануренню.
В описі фільму написано наступне: «Старіючу китайську емігрантку захоплює божевільна пригода, де вона одна може врятувати світ, досліджуючи інші всесвіти, пов’язані з життям, яке вона могла вести».
Нічого не зрозуміло, але цікавість стала більшою, тим паче, що я не дивився трейлер.
Автори фільму, актори
Що я знаю про режисерів цієї стрічки, які одночасно виступають і сценаристами? Абсолютно нічого.
Ден Кван трохи назнімав посередніх фільмів, як і Daniel Scheinert. Їх найбільше досягнення це кілька нагород за стрічку Swiss Army Man (2016).
Щодо акторського складу, то тут аналогічна ситуація: Мішель Єо у ролі Евелін Ванг, Стефані Сюй (Joy Wang), Джонатан Ке Кван (Waymond Wang), Джеймс Хонг (Gong Gong), Джеймі Лі Кертіс (Deirdre Beaubeirdre). Лише останню акторку я згадав, дякуючи своїй фотографічній пам’яті. Інші для мене були справжнім відкриттям, я був приємно здивований високим рівнем гри.
Динамічність сюжету “Everything Everywhere All at Once” (2022)
Не бачу сенсу роздивлятись під мікроскопом сценарій і хід подій, спойлерити немає жодного бажання. Я просто приймаю правила гри цього фільму, відпускаю свого наглядача адекватності, просто дивлюсь і насолоджуюсь якісним продуктом кіноіндустрії.
Цей фільм абсолютно не переймається вашим станом, безапеляційно ковтає у своє візуально-звукове черево і тримає у напрузі до останнього, навіть після закінчення не бажаючи випльовувати з обіймів своїх нутрощів.
Динаміка і насиченість неймовірна, за що цей фільм може стати одним з еталонів одночасно сценарного мистецтва, монтажу, операторської роботи, акторської гри. Ця командна робота спричинила появу ще одного шедевру, який вартий уваги і перегляду.
Музика
Повноцінний інструмент впливу, що вдало поєднує всі складові у коктейлі мелодійних зазіхань на сучасність, глибину і дотепність. Саундтрек (оригінальна пісня, що була номінантом на Оскар) особливо мені не сподобався, але загальне враження від музичного ряду позитивне. Це не Hans Zimmer, але тут його і не потрібно. Тут козирі іншої масті.
Акторська гра у фільмі Все завжди і водночас (2022)
Саме за рахунок феноменальної акторської гри одразу кількох людей (дійових персонажів стрічки “Все завжди і водночас”) фільм сягає нечуваних висот мистецької гостроти. Зіграй трохи гірше хоча б один актор, цей фільм був би не таким потужним.
Звичайно під акторською грою ховається віддана робота цілої групи супроводу (дизайнери костюмів, кастинг менеджери, гримери, режисер, сценарист та інші). Виразність чудової гри досягається зусиллям колективу, але фінальну крапку, контрольний постріл робить безперечно актор і його розуміння подій, що відбуваються у кадрі.
Персонажі
Чіткі, яскраві, активно пропрацьовані і втілені за рахунок гарної акторської гри, світла, гримерів, операторської майстерності, старань дизайнера по костюмах, гримера. Кожен з них повноцінний, самодостатній і цікавий. Кожного з персонажів хочеться досліджувати, вивчати, спостерігати.
Я це називаю синдромом закоханого глядача. Без цієї тотальної захопленості героями фільму не має жодного гідної стрічки. Саме тому час від часу тягне передивлятись улюблене кіно.
Персонажі у “Все завжди і водночас” (2022) доповнюють один одного.
Кожен з них – втілення чогось (ба навіть когось, певної частини людства), кожен з них є частина цілого, а разом вони створюють унікальний і чарівний напій, що залишає приємний післясмак, котрий хочеться відчувати якомога довше.
Оператор
Я вже кілька разів згадував його вище, але зайвий раз акцентувати на сильному кадрі мені не складно. Операторська робота найвищого рівня. Це та планка, яку мають бачити перед собою всі, хто хоче досягнути кінематографічних вершин.
Хоча він (Larkin Seiple) і не отримав Оскара у 2023 році (фільму “Все завжди і водночас” / “Everything Everywhere All at Once” навіть не було серед номінантів), але все одно заслуговує на компліменти за цю роботу.
Колір
Блідий, багато зеленого. Особисто я не в захваті від такого рішення (я фанат червоного і синього), але виглядає все без особливого напруження для очей. Можливо, саме тому було обрано цей стиль (палітру), щоб не перевантажувати очі від тривалої подорожі.
Монтаж
Фільм насичений цікавими рішеннями щодо монтажу. Швидкі зміни локацій, динаміка – все це вражає та змушує тримати у стані напруги, уваги всю стрічку.
Бійки не виглядають огидно. Я не любитель загалом боїв, тож гідно оцінити цю частину фільму не можу. Бійка як бійка. Ок.
“Все навколо – це лише випадкова реорганізація частинок суперпозиції, що коливається.” – Джой Вонг
Все можливо
Дерево, чоловік, статуя, виноград, собака, глечик, інопланетянин, великодне яйце – 12 секунд швидкої зміни кадрів. Як результат – один зі станів, кам’яні брили на вершині гори, де немає життя. Це місце, де мозок намагається обробити все, що бачить, знайти пояснення, відповідні емоції, конструкції, але, скоріш за все, перетворюється на такий самий камінь, споглядаючи на екран мовчки в очікуванні наступної секунди, яка може не настати, а може тягнутись нескінченність.
Теми піднімаються дуже глобальні і не на всякий розум. Пересічність залишає кінозал наприкінці фільму, коли задаються нетривіальні питання і у фразах протискуються сильні заяви про сутність буття, про важливість людини, про багатогранність життя, про нескінченність, про можливості, про почуття і про те, що все це в кінці зрештою зовсім неважливо, як співає у відомій пісні Linkin Park.
Прощення, любов, доброта, сімейні цінності, дрібниці життя, що б не відбувалося – все є вашим повністю до кожної миті. Ці теги, думки сягають голови після і під час перегляду.
Незважаючи на фентезійність, нереальність того, що відбувається, все ж таки практично все в цьому кіно має їжу для раціональних міркувань і примірювання на себе.
Чи може людина бути будь-ким? Безперечно.
Чи може вона перебувати у будь-якій точці всесвіту? Так.
Чи може людина створити все, що зможе собі уявити? Може.
Фільм волає про безмежність та зашореність. Фільм ставить питання і намагається розжувати відповідь, кладучи у рота не завжди приємний клапоть думок і тверджень.
Сміливіші після перегляду підуть експериментувати, намагатись, падати, підніматися і знову падати, рухаючись до своєї мети. Інші ж побачать у цьому фільмі жменю розумних фраз і дублів, непридатних для їжі, посміються з кількох комічних моментів і повернуться у свої сповнені абсолютним Нічим будні. І кожен із них проживатиме своє, унікальне, повноцінне, гідне життя, кожен із них має право на свій шлях.
Адже, зрештою, нічого не має сенсу, особливо в кінці шляху.
Цей фільм одночасно вчить і заспокоює, наставляє і відспівує, розбурхує і заколисує.
“Якщо ніщо не має значення, тоді весь біль і провина, які ви відчуваєте за те, що нічого не зробили зі свого життя, зникають” – Джобу Тупакі
Ще трохи про фільм “Все завжди і водночас” (2022)
На момент написання цієї рецензії фільм отримав 7 Оскарів (Найкращий Оригінальний Сценарій, Найкращий фільм року, Найкращий режисер, Найкраща акторка у головній ролі, Найкраща акторка другого плану, Найкращий актор другого плану, Найкращий монтаж) і додатково 372 кінематографічні нагороди.
UPD: pа рік після першого знайомства у мене виникає бажання передивитись “Все завжди і водночас”, я залишив у пам’яті загальний план, окремі кадри, фрази, але як кінематографічний продукт подібні фільми мають бути переглянуті з часом, щоб знову і знову знаходити нові грані у відголоссі емоцій і станів.
Подібні фільми хочуть бути переглянутими, вони прохають про це дзижчанням мовчазних згадок в густих хащах пам’яті.
Як це часто буває, свіжий перегляд додає нових фарб, відкриває очі новим елементам, розтуляє вуха новими словами і звуками.
Висновки
Динамічний, насичений, масштабний, нестандартний, раптовий, приголомшливий, не для всіх.
Як і кожен мистецький шедевр, фільм “Все завжди і водночас” (2022) має знайти у кожному з нас власний відгук, унікальну відповідь на питання – “що це було?”
У ньому немає слабких місць. Це зразкове кіно, що потребує особистого побачення з глядачем.
Всі мої слова не мають значення, бо кожен знайде у цьому шедеврі щось своє і буде тримати глибоко, боючись говорити про це вголос, бо вкрай особисте і не має форми слова.
Так ранить мистецтво.
Стрічка посідає гідне місце в моїй колекції “Кращі фільми всіх часів” з максимальним рейтингом.
Наполегливо рекомендую до перегляду.
Моя оцінка “Все завжди і водночас” 10 з 10
