– Як тобі вдається кожного разу це робити?
– Я тренуюсь все своє життя лише одному прийому.
– Як Брюс Лі?
– Так робить багато хто. Брюс Лі був не першим, він і не останній.
– Можеш мене навчити?
– Тобі це не потрібно.
– Чому ти вирішуєш за мене?
– Я бачу наперед. Ти не зможеш.
– В мене немає потенціалу?
– В тебе немає жаги. У тебе немає потреби.
– Гаразд. Тоді я самотужки спробую.
– Будь-ласка.
– Я гарна, я подобаюсь чоловікам.
– Брехня. Ти жирна і дурна. На тебе звертають увагу лише напідпитку.
– Я схудну і буду гарною. Я знайшла чудову дієту, Аліна каже, що працює.
– Дурня. Ти не витримаєш і тижня. Знову зірвешся, пустишся берега по барах і фастфудах.
– Я все одно спробую.
– Лише витратиш час.
– Ну не треба так.
– А як? Знову брехати собі?
– Я не брешу. Я намагаюсь змінити своє життя.
– Навіщо?
– Щоб краще жилось.
– А тобі зараз погано?
– Ну… Треба подумати.
– Не думай. Кажи прямо. Тобі погано?
– Ні мені нормально. Трохи зголодніла.
– То навіщо тобі ці дієти? Ти можеш і так бути щасливою.
– Жирною і дурною?
– Я трохи перебільшую.
– То я не жирна?
– Добре, ти – нормальна! Головне, щоб собі подобалась.
– І не дурна?
– Все відносно.
– Чого ти спочатку одне кажеш, потім інше… Я не розумію…
– Знову ти за старе.
– Я хочу зрозуміти.
– Я не можу інакше. Тоді наша розмова обірветься.
– Я не хочу прощатись.
– Я і не йду нікуди.
– То я все ж таки гарна?
– Підійди до дзеркала. Як тобі?
– Так, я гарна. Диви які груди.
– Так, ти гарна.
– А коли посміхаюсь, то взагалі. Я стільки часу і грошей на зуби витратила!
– От і посміхайся частіше!
– Як тобі вдається кожного разу це робити…
– Люба, йди їсти! Свіженький супчик з галушками.
– Добре, мамо. Зара вдягнусь тільки.
– Давай швидше. Нам ще картоплю копати та чебрець збирати.
02.09.2023
© Володимир Загнибіда
