Третє листопада і хочеться писати про все і одразу, але так не працює.
Обирати головне і робити на цьому акцент, звертати увагу на те, що не бачать інші, відчувати пульс там, де вже відспівують.
У цій невеликій текстовій замальовці хочу розповісти про те, що всі фото на сайті є мого авторства або фотографів з України.
Наприклад, ця

2009 року “народження”, одна із перших світлин, що зробив на власну дзеркальну камеру. В ній немає якогось таємного змісту чи підтексту. Просто фото з минулого.
В моїй оселі зараз тепло і це не тому, що опалювальний сезон, а тому що надворі не дуже холодно.
Батареї ледве гріють (ба більше тепла від котів), світло вимикають майже кожен день, та я готовий терпіти будь-які лиха, аби без москалів, аби не мати нічого спільного з цим біосміттям.
Сьогодні маю нагоду подорожувати в інше місто і дуже тішить, що зараз все частіше чую у громадському транспорті, на вулицях ще донедавна проросійського міста рідну мелодійну українську мову.
Це зігріває найкраще в ці складні, холодні часи для всієї України.
Володимир Загнибіда
Народився і виріс в Україні. Письмом захоплююсь все життя, але відчувати себе письменником почав лише пару років тому. У блозі шукаю натхнення, себе, відповіді на питання, відгук на запити сьогодення.








