6 грудня.
Сьогодні одразу декілька важливих і цінних дат. День одруження моїх батьків. День ЗСУ. І просто чудовий зимовий сонячний день.
286 день повномасштабного вторгнення починається зі вдячності за черговий ранок з мирним небом нашим збройним силам. Трохи пізніше – гарні звістки з фінансового фронту.
Життя стає більш приємним, коли не думаєш, де дістати гроші для годування котів чи масло на хліб для себе.
Життя стає більш привабливим, коли в ньому є люди, що здатні робити Вчинки.
Сьогодні відчуваю не тільки радість, але й біль.
Біль фізичний.
Але окрім неподобства, це вірний знак, що я живий, що моє тіло працює, як і задумано природою.
Біль – це життя, це ознака того, що ти ще є, що треба щось робити.
І я роблю.
Дихаю повними грудьми. Хапаю в руки сонячні промені. Посміхаюсь котам і наступному рішучому кроку у невідомість.
Завтра чекає і формується сьогодні.
Сьогодні я роблю те, що завтра буде сьогодні.
Бажання змінювати все, що мене оточує і не задовольняє, штовхає на рішучі дії, на ризик.
Коли мені не щастить, коли ризик стає черговим приводом для падіння, я, відчуваючи біль, знову нагадую собі, що живий, що якби я не впав або не боліло, то значить я наче і не жив.
Тож радію всьому.
Радію ледве гарячим батареям центрального опалення.
Радію мінус восьми зранку.
Радію шурхоту клавіатури, що слухняно виконує побажання моїх пальців.
Радію своїй впевненості і відсутності сумнівів.
Світло не вимикають третій день поспіль, хоча вчора кляті москалі знову обстріляли багато наших українських міст.
Я навіть дозволив собі прийняти гарячу ванну, витративши цілих 7 кВт, щоб нагріти воду у бойлері. Я настільки готовий до вимкнень, що майже не покидаю робоче місце і постійно щось роблю за комп’ютером. Мені кожну хвилину здається, що ось-ось енергія зникне і я знову буду читати книгу у повній тиші або ж піду гуляти зимовим містом.
Відкрив для себе Reddit. Декілька раз на день заходжу туди просто хоча б почитати англійські тексти, даю якісь відповіді, поради.
Цікаво, які у людей різні думки, спостереження. Наскільки ми всі різні і скільки всього нас об’єднує в ілюзорному усвідомленні взаємного розуміння…
