Якщо я напишу, що рік промайнув, це буде неправда. Так само він і не був надто довгим. Час за ці 365 днів йшов так, як я його завжди собі уявляю: поступово, потроху додаючи добу до доби, навантажуючи новими згадками і моментами свою пам’ять і пам’ять мільйонів українців.
Особливого бажання робити якісь підсумки в мене немає, тому що війна продовжується і особливо для мене вона тільки починається.
Минулий рік – це рік розчарування
За цей рік я попрощався більш ніж з 20 людьми, з якими я активно спілкувався. Це сталось за різних причин, але є результат: це коло знищено і розтрощено. На цьому тлі відбулось масове розчарування, в першу чергу людьми. І в моєму оточенні і далеко поза.
Минулий рік – це рік радикальних змін
Я остаточно вирішив, що я – письменник. Я остаточно впевнився, що я – українець. І вороття цьому немає. Було змінено багато речей у житті, які значно покращили мою продуктивність. Змінилось відношення до всього, що навколо мене, а також що відбувається за межами хати, міста і країни.
Стрижень залишився незмінний.
Всі, хто мене знає, мають змогу спостерігати того ж Володимира, але такого, який дещо еволюціонував, який продовжує рухатись далі.
Минулий рік – це рік еволюційного стрибка і пробудження
Людина, яка мною лягала спати 23 лютого 2022 року, залишилась такою лише в пам’яті. Її більше немає і ніколи не буде.
Я змінився, як і вся країна.
Не будучи ніколи завзятим націоналістом (менш привабливе робоче слово – патріот), я був змушений задати собі ключові питання, відповіді на які пробудили козацькі гени і дороги назад вже немає.
Цей еволюційний стрибок ще не усвідомлений мною сповна, я тільки починаю рух, але 6 останніх місяців дають змогу сягнути масштаби. Минулий рік – це пробудження ще одного українця, його народження. Коли саме це сталось, не так важливо, десь влітку. Але цей шлях – неминуче вперед.
Мабуть, я можу ще довго писати про минулі 365 днів, згадуючи якісь окремі події, але маю занадто багато інших справ, які потребують уваги і часу.
Текст про війну, який я опублікував минулої осені, містить у собі більшість з того, хоча я ще про багато не розповів. Я продовжую працювати над кількома статтями, що доповнять існуючу картину.
Сьогодні мої думки сповнені бажання стати більш активною частиною захисту України. Якось я писав, що не виключаю можливості стати в ряди захисників своєї землі. Цей день настав. Мені знадобилось рівно рік, щоб дістатись цього пункту, хоча основні зміни у моєму відношенні до цього відбувались останній тиждень.
Не хочу писати щось подібне рік потому. Я не хочу двох років війни, хоча від мого бажання мало що зміниться.
Але день перемоги я буду наближати як можу.
І не тільки в думках.
