Сьогодні писалось складніше за інші дні, бо міркування над різними варіантами розвитку подій не тільки витрачають час, але й затягують. Коли я починаю розвивати один хід подій, то маю думати не тільки про наступний крок, але й про загальну картину, інші епізоди і поки що епізод з програмістом в мене найбільш вимогливий до моїх рішень.
Але це нормально. Замість стандартних 500 слів я написав 300. Це добре, бо 300 це не 10, а навіть 10 – це не 0, коли ти зовсім нічого не пишеш.
То ж я молодець.
Так, я сам себе тільки-но похвалив.
І що?
А більше нікому.
Тож викручуюсь, як можу.
Останні дні багато часу приділяю роботі, тож блог і письменство відійшли на другий план, хоча звичайно я пам’ятаю про те, що кожного дня я маю писати, тому що я письменник і це моя місія.
Народився і виріс в Україні. Письмом захоплююсь все життя, але відчувати себе письменником почав лише пару років тому. У блозі шукаю натхнення, себе, відповіді на питання, відгук на запити сьогодення.
