Якою мовою писати? Чому сайт українською і англійською?

Це питання буде абсолютно нецікавим пересічному читачеві. Якщо він сюди натрапив якимось чином, то для нього мова сайту не має значення, він просто буде собі вивчати або піде далі.

Тим, хто зацікавився автором блогу чи контентом на ньому, можливо, буде корисним знати, чому є дві версії сайту: англійською і українською.

/цей текст створювався передусім для англомовної версії сайту, тому контекст публікації може бути дещо невиразним, але я вирішив опублікувати його українською, бо це допоможе тим, хто цікавиться моїм шляхом (рухом), краще розуміти обставини і стани автора/

Все дуже просто

Насправді все дуже просто і я частково про це вже писав в одному із постів.

З початком повномасштабного вторгнення моя професійна діяльність розвернулась на 180 градусів. Я більше не міг працювати зі східними роботодавцями, заробляти гроші, маючи клієнтів на росії. Погляд автоматично перевівся на західний напрямок, який передбачає передусім взаємодію і спілкування англійською.

Якщо до цього я планував розвивати свій блог виключно російською, бо вів проросійське життя і вбачав у російській аудиторії багатомільйонну увагу, то з лютого 2022 року питання про мову сайту стало більш неоднозначним.

Я довго вагався, пройшло кілька місяців, щоб я усвідомив одну просту річ: російського в моєму житті буде якомога менше, всі мої майбутні проєкти будуть або українські або англійські.

Українська мова

Українську мову я знаю добре. Закінчив середню школу в українському класі, читав українські книжки, батько і мати виховували та спілкувались переважно українською. У дорослому житті її (української) стало набагато менше з-за оточення і специфіки роботи.

Якщо порівнювати аудиторії та потенційних клієнтів (читачів), то російський сегмент значно попереду українського, попри те, що має лише 4% від загальної кількості носіїв у всьому світі.

Але події року 2022 відтяли будь-яке бажання розмовляти та працювати російською, навіть якщо я буду страждати від цього внаслідок зменшення аудиторії.

Англійська

Я почав блог саме з англійської, тому що хочу зрозуміти, як працює Google на заході. Маючи невеликий досвід у веденні сайтів на СНД просторі, я пробую свої сили у більш конкурентному середовищі.

Якщо говорити більш предметно, то причин займатись саме англійським сайтом в мене кілька:

1. Я вивчаю мову. Я постійно перекладаю і свої тексти (бо спочатку вони пишуться українською), і ті, що читаю на інших ресурсах, форумах, соцмережах, кіно. Я настільки захопився англійською, що іноді мені здається, що українську я зараз вивчаю менше.
   Мої знання і розуміння розмовної англійської за останній рік суттєво зросли. Я ще плутаюсь у часах, не знаю складних слів, розмовних сталих виразів, але прогрес я відчуваю і це мене дуже тішить.
2. Я хочу мати досвід просування сайту на заході, у більш конкурентному середовищі. Я знаю, що тут набагато складніше, аудиторія більш вибаглива, але мене це тільки підштовхує у розвитку, мені хочеться робити якісно і для людей те, що мені самому приносить задоволення.
3. Знайомства по всьому світі. Якщо сайт буде мати хоч який успіх, то знайомі можуть бути з будь-якої точки планети. Мене це дуже мотивує, бо я взагалі цікавлюсь людиною як такою, а різні люди, різні культури, різні думки для мене як для письменника завжди буде нескінченне джерело інформації.
4. Популяризація українського. Так, я націоналіст. Дещо інфантильно налаштований, незрілий, молодий бандерівець. Я хочу, щоб про Україну і про її людей знали якомога більше. Я – українець і я цим пишаюсь. Я радий, що я не ссаний москаль. І буду про це волати на кожному куті. Я український письменник, я – український блогер і хочу розповісти про своє життя. про свою країну, про свою творчість всьому світові.
5. Англомовний сегмент. Найпопулярніша мова. Нею написано багато цікавих і важливих робіт в мережі. Вивчення англійської, краще її розуміння дозволить отримувати більше цінної інформації. Якщо зараз я деколи грішу пошуком потрібних мені матеріалів у російському просторі, то все частіше я шукаю потрібний мені запит на англомовних ресурсах. Я хочу стати частиною цього надбання. Я хочу бути ближче до тих процесів, що відбуваються у цивілізованому світі. Я хочу спостерігати їх самостійно і безпосередньо, а не за допомогою чийогось перекладу. Мене навіть рух у цьому напрямку вже тішить. Тільки те, що я розвернуся спиною до недокраїни, вже багато для мене значить. Іншого шляху немає.
6. Я не люблю, коли дуже просто. Створити український сайт і писати туди кожного дня для мене було дуже простим квестом. Я вирішив його значно ускладнити. Я пишу на мові, яку не знаю, для аудиторії, яка мене не знає. Я наче кричу у прірву, в порожнечу. Я просто пишу для себе, публікую для себе, займаюсь цим, бо мені просто подобається сам процес. А коли будуть гості, радо їх прийматиму своєю творчістю.

Так, я розумію, користувачі з часом з’являться, що треба займатись популяризацією сайту і все таке. Але зараз для мене цікаве саме це, саме оця тиша, це люте мовчання, ця невимовна безодня інтернету, яка ковтає мої слова без відповіді. Я люблю, коли все не просто. Це додає певний присмак, який я не зможу змалювати словами. Мені це подобається і на цьому все.

Володимир Загнибіда – український письменник

Звичайно, що творити я буду рідною українською мовою.

І вся краса моїх творів буде доступна лише україномовним.

Коли я перекладаю тексти з української на англійську, я розумію, я бачу, як багато губиться в цьому переході між станами. Залишається лише основний зміст, але деталі після гри слів, у закінченнях, словотвореннях, притаманним лише певній мові, змінюють іноді настрій, іноді композицію. Можливо, ідеальне знання обох мов зменшить ці відмінності до мінімуму.

Я, Загнибіда Володимир, – український письменник і буду творити, писати українською.

Ще на початку 2022 року, я будував плани щодо російськомовного простору і по своїх власних проєктах, і по робочих. Тепер все інакше. Тепер це не просто патріотизм. Це справжня війна. Хтось прямо зараз захищає нашу землю від ворога на лютому морозі. Хтось, як я, відпрацьовує на культурному фронті та має свої плани щодо боротьби з лайном на росіянах.

Я не знаю, яке в мене письменницьке майбутнє.

Чи є воно взагалі в мене це майбутнє, але я знаю точно, що до останнього подиху я буду українцем, заклятим націоналістом, русофобом, українським письменником.

Я буду писати все своє життя. Кожного дня. І кожен день нагадувати собі, як все почалося. Кожен день ще більше бажати помсти й справедливості. Кожен день дихати бажанням залишитись в українській літературі гідною сторінкою.

Допомога

Можливо, пізніше я буду користуватись послугами для коригування перекладених власноруч англомовних текстів, бо я розумію, що мій переклад не ідеальний. Можливо, я згодом побачу, що мій сайт не користується популярністю і я зосереджусь на українському секторі, де почуватиму себе більш комфортно і впевнено.

Будь-який розвиток мене влаштує, бо кожен крок робиться впевнено і без вагань. Як і зараз, цей текст просто закінчиться.