Цей текст був написаний передусім для англомовної версії сайту і розрахований на західного читача. Українська версія публікується для розуміння загальної картини та моєї думки щодо окреслених питань.
Одна із цілей цього блогу доносити адекватну, обґрунтовану картину того, що відбувається чи відбувалось в Україні закордонному читачеві. Саме тому цей сайт англійською, саме тому я торкаюсь актуальних на сьогодні тем для мене у щоденних замітках свого життя.
Я пишу про те, що мене тривожить.
В моїй країні вже 262-й день повномасштабна війна і мовчати про це поки що не виходить.
Успіхи і невдачі на фронті у новинному форматі тут будуть більше виключенням, аніж регулярним явищем. Це справа спеціалізованих сайтів.
Моя мета торкатись неочевидних питань, які можуть бути не тільки цікавими, а й корисними закордонному читачеві.
З часом я буду трохи краще розуміти, що саме хочуть читати і чути від мене моя аудиторія. Але на сьогодні сайт лише народжується. Про нього знає всього декілька людей з мого оточення, тож перші публікації я роблю інтуїтивно і про те, що вважаю важливим на цей момент.
Сьогодні дванадцятий день мого марафону. Кожен день я пишу у блог свої думки і спостереження. Більшість цих дописів згадують про війну в тому чи іншому вигляді. Як я писав у своїй великій статті про війну, “війна просочилась усюди”. І це правда. Війна стала новою реальністю, все, що тебе оточує з присмаком цього явища.
Західний виборець
Десь у мережі днями зустрів такі рядки:
“потрібно доносити західному виборцю істинну ситуацію:
- Україна хоче не війни, а миру. Після того, як агресор та окупант повністю виведе війська з її території;
- Україна хоче перемовин. Про репарації, які агресор закономірно повинен заплатити Україні та всьому світові;
- світова криза, економічний спад – це не “because of the Ukrainian crisis”, а “because of the russian invasion”.
Це дуже круто: діяльність Сергія (мається на увазі Сергій Стерненко – прим. автора блога) в межах України, але потрібно, щоб західний виборець, котрий сплачує допомогу України у її боротьбі, розумів, що це саме рашка залізла до нього у кишеню.”
Я подумав, що автор має рацію і саме цим я хотів би займатись на регулярній основі, бути цим мостом між “нашим життям” і закордонним.
Моя оцінка і сприйняття звичайно буде більш творча, сублімована через призму письменника. Я просто люблю писати. А те, що це буде, можливо, корисне комусь, то й добре.
Якщо придивитись до рядків вище, то бажання спілкуватись з західною аудиторією позиціонується як допомога Україні і це теж важливо для мене. Хоча, відверто кажучи, яскравого відчуття, що своєю творчістю я допомагаю країні, в мене поки немає. Я просто роблю ті речі, що в мене добре виходять і які мені подобаються. Можливо, з часом цей присмак допомоги буде більш помітний.
Сам факт того, що я намагаюсь вести діалог з іноземним читачем, для мене за замовчуванням є джерелом заспокійливого. Ніби про те, що згадує автор рядків вище, і є мій блог.
Воєнна тема звичайно буде поки що домінувати, але ж окрім цього мені хотілося б писати про літературу, кіно, соціум, активний спосіб життя, харчування, тварин, Землю, виживання та багато іншого.
“Закордонний виборець” теж поки що для мене загадка, як і для багатьох із них загадка реальний стан речей в Україні. Але я починаю цей діалог, й маю надію, що далі наше “спілкування” буде більш активним і ми знайдемо порозуміння.
Україна хоче не війни, а миру
Так, це правда. Я ще не зустрічав на своєму шляху людей, які б не бажали закінчення цього жаху. Завзятість наших воїнів і успіхи на полях бою даються величезною ціною життя, здоров’я, добробуту. Але всі ці жертви тільки задля того, щоб зупинити ті безчинства і жах, що коїть росія на наших землях.
Не ми прийшли до сусіда вбивати, грабувати, окупувати, руйнувати. Справедливість це є мир, а мир буде досягнуто лише тоді, коли останній московитський воїн піде з нашої землі, в цинку або ногами.
Україна хоче перемовин
Це також правда. Але про який діалог може йти мова з терористами, вбивцями і окупантами? росія вже довела своє ставлення до угод, які були грубо порушено на початку повномасштабного вторгнення. Так само будуть порушені і ті угоди, які могли би з’явитись зараз. Нинішне управління в московії неспроможне на адекватну бесіду. Про яку дипломатію може йти мова, якщо це кодло на чолі з лисим карликом ставить тільки ультиматуми? Тому єдиний шлях до миру – це фізичне знищення ворога, повна деокупація наших законних територій. Перемовини, можливо, будуть, але, за словами Зеленського, це буде тільки після звільнення української землі та репарацій.
Світова криза це не “because of the Ukrainian crisis”, а “because of the russian invasion”
Буди невдоволеними своїм життям в Європі або США “because of the Ukrainian crisis” можуть лише люди, що дуже поверхнево сприймають ситуацію. Можливо, вони мають проросійську позицію і таким чином намагаються підлаштувати своє бачення, виправдати відношення і досить логічну агресію, негативне ставлення до фінансування і підтримки України.
Мені б дуже хотілось поспілкуватись саме з такими людьми. І не для того, щоб їх переконати, а перш за все – зрозуміти хід їх думок, мені цікаво, як це працює, які аргументи будуть наведені цими людьми.
Звісно, для багатьох “західних виборців” війна в Україні це незручний момент.
“Війна десь там далеко, а ми тут потерпаємо і страждаємо від цього.” (лінк на статтю)
Тут без співчуття ніяк. Як і без усвідомлення єдності. Всі кордони у світі досить умовні. І перш за все вони відбуваються у головах, аніж на поверхні Землі.
Сьогодні людство стикнулось з відвертим злом, а Україна приймає на собі основний удар. Те, що від цього страждає весь світ – це цілком логічно і має бути очевидним для розумної людини, тому що все впливає на все. А ті, хто відгороджується і не сприймає “because of the russian invasion”, живуть в паралельному, дуже обмеженому світі і навіть не будуть намагатись ставити під сумнів свою позицію. Але рано чи пізно це відбудеться, тому що абсурд і відверте зло перейшло вже всі межі. Роти цих істот по затикаються так само як і проросійських пропагандистів. Дуже скоро правда розірве на шмаття кожен сантиметр їх парадигми і буде дуже ніяково стрибати на інший стілець на очах у всього людства.
Якби не масована допомога світу Україні, то після окупації наших територій це сміття пішло би далі. Про це неодноразово транслювалось на їх телебаченні, доки не пішли звільнення українських територій. Загарбницький дух активно впроваджувався разом із псевдо величністю рашки.
Перемога України – це перемога всього цивілізованого світу
Кожна локальна перемога України – це перемога всього світу. Передусім тих країн, які надавали допомогу, підтримували нас різними способами. Я впевнений, що кожна з країн, яка надавала фінансову, гуманітарну, воєнну, психологічну чи будь-яку іншу допомогу, буде роками згадуватись українцями зі словами вдячності. Ми ніколи цього не забудемо.
Зараз не Україна воює з російськими терористами, весь світ протистоїть агресії цих потвор на території нашої держави.
Так, ми відстоюємо нашу незалежність, наші законні землі, але робимо це завдяки великій підтримці всього світу.
Тому світова криза, економічна криза – це наслідок неадекватно агресивної політики російської недодержави.
Щоб відбулись зміни на краще – загарбники мають піти з нашої землі. Трупи або своїм ходом – покаже час.
Щоб світ мав хоча б якісь шанси на відновлення і покращення загальної ситуації, мають перш за все відбутись радикальні зміни на росії. Поки при владі покидьки, брехливі виродки – нічого гарного не слід чекати.
Висновки
Невеличкий допис у блог розрісся у статтю, я дав трохи волі своїм пальцям.
Читачів з Заходу (перш за все Європа, США) хотів би подякувати, тому що кожен з них зараз допомагає нам перемагати агресора на полі бою. Ці скрутні часи ми маємо пережити разом, ми вже це робимо.
Коли буде світанок? І чи буде він взагалі?
Поживемо, побачимо.
Перемога за нами.
Це я знаю точно.
