Це фільм, який би я ніколи не подивився, якби не доля, що привела мене до іншої стрічки – “На узбіччі” (2004) (огляд на який також опубліковано на сайті, запрошую до читання).
Ці картини мають дві спільні ознаки: автора сценарію за сумісництвом режисера, Alexander Payne, а також кожен з фільмів отримав по Оскару у номінації “Best Writing, Adapted Screenplay”. Одразу після перегляду закортіло написати відгук, бо настрій і емоції були чудовими, тож починаємо.
Якщо “На узбіччі” (2004) я дивився, тому що це кіно про письменника (я колекціоную їх і перелік можна знайти в одноіменному дописі), то “Нащадки” (2011) для мене були цікавими як ще один приклад чудового твору, сценарної роботи, яка також має безпосереднє відношення до письменництва.
Скажу одразу, фільм “Нащадки” (2011) мені сподобався. Можливо, я б його розписував більш детально (замість огляду на вийшов би розбір), якби він був не таким ідеальним і відверто правильним. Але є одне але (про це нижче), що не робить з цієї роботи шедевр, а лише приємний для споглядання приклад гарного, якісного сучасного кіно.
Багатогранність
Визначальним для чудових стрічок є їх комплексність і фундаментальність. Не виключенням є і “Нащадки”, де основні загальні теми вдало розкриваються, переплітаються між собою, утворюючи неповторний, унікальний візерунок, приправлений стилістикою режисера і акторською грою вищого гатунку. Подібне кіно можна успішно дивитись сім’єю, обіймаючи один одного кожні п’ять хвилини, ридаючи і сміючись з дотепного і вишуканого гумору, розчиняючись у посмішці від розмаїття різних життєвих, близьких кожному ситуацій.
Фільми як “Нащадки” (2011) не залишають нікого осторонь, кожен знайде для себе щось своє. Якщо це не буде кілька банок сліз, то сміх, якщо не сміх, то насолода від гри неперевершеного Джорджа Клуні.
Сценарій у фільмі “Нащадки” (2011)
Це один із тих випадків, коли нагорода Оскар цілком заслужена і зрозуміла. Особливість цього фільму в його динаміці, індивідуальному стилі сценариста (режисера), постійному напруженні і масштабності. Alexander Payne вдруге в своїй кар’єрі робить диво із сюжетом, знімаючи своє власне кіно, яке він власноруч вигадав. Він написав сценарій для себе, і зробив цей фільм так, як він вміє найкраще.
Темп не швидкий і не повільний, актори постійно перебувають у виразному стані, інтрига не зникає до самого кінця, абсолютно весь фільм напруга межує з помірністю і теплотою, лють конкурує за увагу глядача з людяністю, подяка з помстою.
Цей коктейль дивує і приголомшує.
Десь посередині фільму відчувається приємна втома від насолоди цим витвором мистецтва.
Настільки щільний, напружений, простий, зрозумілий, життєвий сюжет, аж не віриться, що друга частина буде такою ж яскравою і динамічною.
І вона є!
Диво, але дійсно цей фільм заслуговує на повагу і увагу.
Сценарій ідеальний, чіпляє, манить, заграє з глядачем і постійно дає час на роздуми і переживання разом з героями.
Тези у фільмі “Нащадки” (2011)
Як я писав вище, цей витвір мистецтва сповнений до країв різними темами, що не тільки захоплюють подих розмаїттям, але й вражають дотепною концентрацією, способами висвітлення.
Сім’я, нащадки, спілкування з дітьми, тема дорослих і дітей, подружжя, зради, рідні, кохання, закоханість, смерть, доля – всі ці теми спливають на поверхню, тендітно торкаються глядача і часто з мовчазним питанням зазирають у душу в очікуванні зворотнього зв’язку.
Вдале поєднання з сенсами життя, грошей, впливу одного на інше, сплетіння.
Скоріш за все, я буду цей фільм передивлятись кілька разів, щоб відчути знову цей темп, майстерність оповіді (низький уклін сценаристу), вдале поєднання всіх складових в один чудовий потік, що глядач спостерігає на екрані.
Музика, колір у фільмі “Нащадки” (2011)
Пишу під одним заголовком, бо вони однаково чудові, якщо не сказати ідеальні.
Як людина-візуал, я отримав неймовірне задоволення від яскравого кадру.
Кольори наче виплигують з екрану, хочуть обійняти, віддати свою справжність і життя. Око радіє, погляд посміхається навіть у сумних моментах.
Музика вкрай дотепна, ніби є продовженням фраз персонажів, їх думок і переживань, настроїв. Один із кращих саундтреків, що я чув.
Але годі цього задоволеного писку і словесних оплесків. Мій огляд на фільм “Нащадки” (2011) правдивий, тож маю писати і про те, що мені не сподобалось у даній стрічці.
Недоліки
Перше, що кидається в моє прискіпливе око, це зміна головного героя. А саме те, як із нібито неуважного, поверхневого і меркантильного чоловіка (батька) головний герой перетворюється на чуттєвого, зацікавленого, вмотивованого.
Зміни настільки разючі і швидкі, що мимохідь виникає питання: “а де всі ці його якості були до цього?”
Він прожив довге життя, не один рік був одружений, мав дітей, коло родичів. І тільки зараз його перехід на “новий рівень” відбувся за ніби-то критичних обставин.
Іншими словами, я не вірю у життєвість подібного. Якщо він дійсно був такий чудовий всередині, яким став (відкрив ці дверцята до себе справжнього), то ці якості не могли бути тотально захованими від світу, вони так чи інакше проявлялись би і не призвели до такого контрасту і тих ситуацій, що зображені у фільмі.
Так само я не вірю у варіант, якщо головний герой був дійсно “поганим” батьком, чоловіком для дружини і різко змінився у кращий бік. Занадто “солодким” він виглядає (зображений авторами) з початку і до кінця.
Другий мінус для мене – це чоловіча роль другого плану, а саме Сід, якого зіграв Nick Krause. Цей хлопець не тільки невдало з’явився в колі сім’ї (з точки зору реалізації) і ошивався постійно в кадрі, але й зіграв вкрай слабенько, нажаль, не дотягуючи до рівня його оточення.
Сіда просто вигадали для пари цікавих фраз і, можливо, щоб трохи врівноважити склад персонажів у кадрі; згоден, без нього було б трохи інакше і не так цікаво.
Висновки
Я не буду заперечувати, що мій відгук має певний солодкуватий присмак приємно враженого глядача. Але це правда, тож навіщо мені приховувати своє захоплення? Я лише намагаюсь надати форму своїм емоціям за допомогою слів.
На мій погляд, ідеальний сценарій, який цілком заслужено отримав найпрестижнішу у кіно нагороду. Тільки на руку зіграв той факт, що режисер і сценарист – це одна людина, Alexander Payne дійсно зміг повноцінно розкрити сенси, упакувати це в приємну обгортку музики і насиченої картинки.
Так само ідеальний George Clooney, але не його герой, що видався мені дещо нереальним, як і Сід.
Жива, фундаментальна, динамічна, насичена подіями драма, яка захоплює і обережно штовхає до міркувань, для багатьох, я певен – до переоцінки цінностей.
Незважаючи на те, що мій відгук має досить приємний відтінок, але шедевром я цей фільм не можу назвати. Йому зовсім трохи не вистачило, щоб потрапити до мого переліку кращих фільмів. Але навіть за цих обставин
Наполегливо рекомендую до перегляду.
Мій рейтинг фільму “Нащадки” / “The Descendants”, 2011 8 з 10
