Хто такий Пабло Неруда?
Пабло Неруда – поет, якого полюбляють жінки.
Пабло Неруда – поет, якого шанує народ. Він комуніст. Ясно?
Фільм Поштар / Il postino (1994) це неочікувано приємна подорож у середину минулого сторіччя. Неквапливе кіно про непросте італійське життя трохи заколисує темпом, але винагороджує терплячих сильними емоціями після перегляду.
Режисери Майкл Редфорд на пару з Массімо Троїзі, що грає головну роль листоноші, дають змогу досконало вивчити персонажів тривалими дублями і вивірено обраними композиційними рішеннями. Спостереження стає додатковою розвагою і природнім процесом у спогляданні течії цієї візуальної оповіді.
Поштар / Il postino (1994) – біографічна стрічка
Пабло Неруда – відомий літературний діяч, визнаний чилійський поет, у 1971 році отримав Нобелівську премію з літератури.
Роман Антоніо Скармети 1985 року “Ardiente paciencia” (Палке терпіння, пізніше відомий як “El cartero de Neruda” або “Листоноша Неруди”), взятий за основу сценарію до фільму “Поштар” (Il postino) і зосереджується на історії місцевого листоноші, скромної душі, яка живе на острові Саліна поблизу Сицилії у 1950-тих. Листоноша спантеличений кількістю пошти, яку отримує іноземний джентльмен, що нещодавно переїхав. Пабло Неруда (роль Філіпа Нуаре), який провів там деякий час у вигнанні, налагодив дружні з ним стосунки і надихнув його на любов до поезії.
“Коли пояснюєш поезію, вона стає банальною. Кращим за будь-яке пояснення є переживання почуттів, які поезія може відкрити природі, достатньо відкритій, щоб її зрозуміти” – Пабло Неруда
Біографічність стрічки дещо стримує авторів у рухах, вони змушені триматись за факти, обережно нанизуючи на них мистецький потенціал, прикрашаючи кіно гумором, музикою, акторською грою і чарівними кадрами природи. Але це не завадило їм сформувати комфортні умови для справжньої драми.
Фільм Поштар / Il postino (1994) – це один із тих поодиноких випадків, коли біографічність не страждає відсутністю потужних сюжетних піруетів. Ідеально побудований сценарій, вдала реалізація (адаптація оригінального твору).
Комунізм
Стрічка “Поштар” (1994) дихає стриманою ненавистю до цієї політичної ідеології. Не знаю точно, чи це Антоніо Скармета так боровся з ним у своєму романі, чи це вже сценарій було адаптовано таким чином, але регулярно напротязі всього фільму ми чуємо гострі, іноді навіть абсурдні напади на комунізм. Комуністи і їх прихильники в очах звичайного люду зображені дикунами, ідеологічні вектори викривлені і деформовані хворими метафорами.
Ця боротьба авторів (чи то книги, чи то фільму) дещо відволікає від центрального сюжету, хоча не виключено, що подібні конфлікти (у всіх зазначених проявах) відбувались в реальному житті головних героїв і були зображені для більш чіткого розуміння настроїв тих часів і оточення.
Пабло Неруда був комуністом, за що і змушений був покинути рідну країну. Поштар після знайомства з поетом бере приклад з нього і також занурюється у комуністичне життя, яке його і погубило.
Музика, Звук. Oscar 1996
Фільм отримав найвищу кінематографічну нагороду у 1996 році в номінації Best Music, Original Dramatic Score (Luis Bacalov). Нажаль, я не зміг оцінити музичну складову, бо саме звук при перегляді був жахливий, якість звукової доріжки була надзвичайно поганою. Але я помітив насиченість і привабливість саундтреку, тож вважаю цю нагороду цілком логічною і виправданою. Музика у фільмі завжди дотепна.
Мораль
Це перша рецензія, де я вирішив додати до свого тексту думки щодо повчального контексту.
Я визнаю, що сприймаю кінематограф через розважальну призму, зацікавленість, занурення. Складова навчання для мене є за замовчуванням. Мені просто цікаво, що я зможу відкопати в тому чи іншому фільмі. Це більше схоже на черговий експеримент.
Пошук моралі у кіно, як на мене, це особистий квест, що зав’язаний на реальній готовності людини сприймати, впускати щось до себе.
Всі написані кимось слова мають велику ймовірність залишитись просто словами, що не знайдуть відгук у світі іншого глядача, але мені байдуже. Моя місія проста – писати. І я пишу. Що помітив, що думаю, що вважаю за потрібне.
“Поезія не належить тим, хто її пише; вона належить тим, хто цього потребує” – Маріо Рупполо
Повернемось до фільму Поштар / Il postino (1994). Нас зустрічає скромність, щирість, відданість в образі Mario Ruoppolo, відкритість, людяність, простоту уособлює собою поет Пабло Неруда.
Фільм простий, зрозумілий, як і головні герої в ньому. Вони насолоджуються життям, змагаються за свої ідеали і переконання, віддають, не чекаючи отримати щось у відповідь. Автори фільму вдало поєднали біографічну складову і драматургію.
Фільм “Поштар” (1994) залишає сліди, штовхає до роздумів і перегляду власної парадигми. Хтось схаменеться, не впізнавши себе серед персонажів, хтось продовжить свій сміливий шлях дорогою життя із сумною посмішкою після перегляду.
Цінувати кожну мить життя, не боятись власних бажань, залишатись собою.
Фільм “Поштар” має вікову позначку “U”, що означає універсальність. Його можуть дивитись як дорослі, так і діти. І таких фільмах є чітке розмежування між поганим і добрим, відсутні сцени насилля і моменти, які можуть спричинити негативне наслідування.
Цей фільм дійсно обережно повчає, не зачіпає гострих кутів, спокійний, для широкої аудиторії.
Фільм про письменника
Біографічне кіно не потребує зайвого нагадування, що має відношення до автора. Відомий поет виступає у головній ролі, а його товариш, друг бажає теж писати, що стає фундаментом їх взаємовідносин.
Фільм Поштар / Il postino повноцінно і вдало зображує життя письменника. Слава, популярність, політичні переслідування, творчий підхід, зайнятість, безтурботність, сміливість. Всі ці складові фонтанують з екрану, переконуючи у правдивості головних героїв.
Цей фільм мене познайомив з чилійським автором, Пабло Нерудою. Можливо, колись я захочу ознайомитись з його творчістю. Спостерігати за ним у стрічці було цікаво, хоча з поезією у мене стосунки досить стримані.
Поштар / Il postino (1994) займає своє почесне високе місце у списку фільмів про письменників.
Цікаві факти
Виявляється, що сценарист, співрежисер, актор Массімо Троїзі (поштар у фільмі) відклав операцію на серці, щоб завершити зйомки. Наступного дня після завершення у нього стався смертельний серцевий напад.
Массімо Троїзі був настільки слабким, що міг працювати лише близько години щодня. Більшість його сцен були зняті в один-два дублі. Графік зйомок був розроблений, щоб дозволити знімати фільм навколо нього.
Це екранізація роману «Ardiente Paciencia» (1985) Антоніо Скармета. У 1983 році письменник уже зняв однойменний фільм на цю тему: Ardiente paciencia (1983). У 2022 році було знято ще один фільм за цим романом Ardiente Paciencia.
Висновки
Незважаючи на помірність і неквапливість, фільм видався цікавим і багатогранним.
Його потужність – в його простоті.
Його сила в майстерності акторів, один з яких провів на знімальному майданчику останні дні життя, займаючись своєю улюбленою справою.
Фільм “Поштар” не є розважальним і декому буде відверто нудно.
Терплячі і уважні глядачі матимуть нагоду зануритись у живих, справжніх персонажів, відчути подих поствоєнної Італії, торкнутись своїх поглядів на життя з бажанням їх переглянути або ж зайвий раз впевнитись, що ви йдете вірною дорогою.
Фільм “Поштар” (1994) чесний і вимагає цієї чесності від нас, штовхаючи на внутрішній діалог після перегляду.
Ця стрічка гідна уваги, хоча і не потрапляє до переліку кращих. Вона чудова, але мені чогось не вистачило. Можливо, колись я захочу її переглянути, але не сам, а за компанію з кимось.
Один із кращих біографічних фільмів про літературного діяча.
Моя оцінка фільму Поштар / Il postino (1994) 8 з 10
