Відгук на фільм “Придорожній заклад” / “Road House” (2024) тезами:
- поверхневі, порожні діалоги;
- стабільно якісна акторська гра Джейка Джилленгола;
- примітивні бойові сцени з використанням графіки;
- виняткова фізична форма Джилленгола, такого Джейка я бачу вперше і це дійсно потужно;
- Конор Мак-Грегор грає самого себе;
- сценарій простий, прямолінійний;
- до перегляду раджу тільки тим, хто хоче побачити трансформацію Джейка Джилленгола і полюбляє його як актора, всі інші можуть спокійно йти повз фільму “Road House” (2024);
- оригінальний фільм 1989 року не дивився, але судячи з оцінок і відгуків – такий самий абсурдний і примітивний бойовик.
Чим мене зацікавив “Придорожній заклад” (2024)?
Цю стрічку я хотів дивитись виключно з-за Джейка Джилленгола, одного з моїх улюблених акторів. На Мак-Грегора я чхав, весь інший кастинг у “Придорожньому закладі” мені байдужий.
Я не бачив фільму з аналогічною назвою 1989 року, за яким і зробили цей ремейк, тому порівнювати ні з чим, ностальгувати не хочеться.
Я старанно відмітив прем’єру фільму у календарі і вирішив, якщо доживу, то обов’язково маю його подивитись. Дожив, подивився, пишу розгорнутий огляд.
Дебют
Фільм Придорожній заклад / Road House (2024) – дебютний для Конора Мак-Грегора. Особливо напружуватись йому тут не треба було, він грає самого себе. В його насиченій кар’єрі було десятки подібних придуркуватих сцен, тож нічого видатного я особисто не побачив. Він чудово впорався із завданням показати головного антагоніста, типове м’язисте бидло, що вважає себе центром всесвіту. Не дивно, що ця погань підтримує путіна у реальному житті.
Присутність Конора Мак-Грегора ніяк не вплинула на твір, не зробила ні краще, ні гірше Придорожній заклад / Road House. На його місці міг бути хто завгодно, хто здатен так само зобразити клоуна з м’язами. Навіть у бійцівських сценах немає чогось видатного, того, що ніби-то відрізняє професійного бійця від аматора (актора); примітивні, одноманітні прийоми, карикатурні комбінації, багато комп’ютерної графіки.
Винятковий перфоманс Джейка Джилленгола
У нотатках до фільму “Придорожній заклад” вказано: “Джейк Джилленгол пройшов інтенсивну підготовку з відомим тренером Джейсоном Волшем, щоб підготуватися до ролі колишнього бійця UFC. Підготовка включала багаторівневий режим, зосереджений на силі, витривалості та харчуванні, підкреслюючи відданість актора цій ролі.”
Так, у фільмі фізична форма Джилленгола ідеальна. Він дійсно чудово попрацював, але…
Обличчя чомусь залишилось без уваги. Його тонкий тендітний ніс аж ніяк не претендує на той, що бачив не одну бійку, не один спаринг на тренуваннях. Чи можу я уявити класного бійця ММА, що не отримує по обличчю і у професійних боях теж увертається від ударів? Ні. То чому автори фільму не виправили цю аристократичне перенісся гримом, мені не зрозуміло. Я дивлюсь на Джилленгола і ні краплі не вірю, що це висококласний боєць. Він може бути фітнес-тренером, просто підтягнутим чоловіком, що займається своїм тілом, але для бійця занадто лагідне, витончене, недоторкане обличчя. Просто порівняйте башту Мак-Грегора чи будь-якого іншого файтера і Джилленгола.
Акторська гра
Вона без нарікань чудова. Навіть до клоуна питань немає, всі його сцени непогані, хоча і рука тягнулась чи то затулити очі, чи то пробити лоба фейспалмом, чи то перемотати до наступного епізоду.
Чи могло щось бути краще? Чи могла виняткова, ідеальна акторська гра врятувати фільм “Придорожній заклад” (2024) від провалу? Мабуть, ні. Режисер і всі зірки у кастингу виклались максимально. Стабільно неперевершений перфоманс Джейка Джилленгола, спостерігати за ним завжди приємно, у будь-якому фільмі, у будь-якому жанрі. Всі інші – лише допомагають йому зібрати всі лаври уваги. А Мак-Грегор на тлі професійного актора виглядає справжнім посміховиськом, як, власне і в реальному житті.
Постановка бійок, бойові сцени
У секції “Чи знаєте ви” до фільму “Придорожній заклад” / “Road House” (2024) написано “Творці фільму прагнули змінити спосіб зйомки бойових сцен. Команда розробила нову багатоходову техніку, щоб бійки виглядали більш реалістичними, що означає відхід від традиційної бойової хореографії.”
Я особисто не побачив і натяку на оригінальність і “відхід від традиційної хореографії”.
Купа типових переважно нереалістичних бійок з використанням сучасних комп’ютерних графічних інструментів.
Якщо перша половина фільму бодай трохи нагадує життя, то у другій – це суцільний реслінг з комедійними поштовхами, прийомами, ударами, гімнастичними кульбітами.
Файтинг у творі – тотальне розчарування.
А саме завдяки бійкам це кіно могло би стати привабливим, особливим, оригінальним. Та автори просрали цей шанс.
Акценти фільму Придорожній заклад / Road House (2024)
Вся зацікавленість лише з-за Джейка Джилленгола, актор забирає увагу у свого героя. Події розгортаються неквапливо, сюжет сповнений безглуздих діалогів. Особливо мені було цікаво лише те, що буде з Далтоном, оточення не викликає нічого: ні співчуття, ні сміху, ні страху.
Перша половина твору ставить за мету заспокоїти, налаштувати глядача, приспати його пильність і увагу. Друга частина – суцільний фарш у стилі Гая Річі.
Цей контраст мені сподобався, хоча потенціал кульмінаційних моментів не було реалізовано на повну.
Сценарій
Інтриги практично немає, незважаючи на небезпеку, що насувається.
Я б ніколи не дивився цей непотріб, якби не Джейк Джилленгол. Змушений констатувати, що окрім фізичної підготовки актора тут нічого видатного не спостерігається. Пересічний, прямолінійний, місцями абсурдний бойовик.
Мабуть, він такий і має бути, бо, не забуваємо, що це ремейк старого фільму, який, можливо, для свого часу був видатним витвором мистецтва. Не дивився, не знаю, навіть не буду намагатись порівнювати.
Саундтрек
Не запам’яталась абсолютно жодна музична композиція. Щось ніби лунало на тлі, кілька цікавих балад, але центрального, помітного звучання я не відчув, мої вуха залишились незадоволеними.
Висновки
Про фільм “Road House” (2024) казати багато не хочеться, але настрій був написати кілька слів, які (як це часто у мене буває) перетворились непомітно на повноцінну рецензію.
Джейк Джилленгол – молодець, режисер наче теж помітний у творі, сценарій порожній, але дивитись було цікаво.
Радити цей фільм до перегляду я не буду.
Прохідний, порожній, ні про що.
Лише 5 з 10. 4 бали віддаю Джейку Джилленголу за фізичну підготовку, 1 бал – за акторську гру.
