Фільм “Після шторму” (2016), оригінальна назва “Umi yori mo mada fukaku” (“After the Storm”) я знайшов в одній із колекцій кіно про письменників. Мій же список постійно поповнюється і на момент публікації цього тексту налічує 341 кінотвір.
Одразу скажу, що фільм мені сподобався і я раджу його до перегляду. Раджу дивитись всім, кого не лякає заколисуюча спокійна оповідь.
Тут абсолютно відсутні емоційні гойдалки, немає крику, агресії, тільки дружнє спілкування і життя. Лише один момент вирізняється на загальному фоні, але швидко минає і забувається.
Фільм “Після шторму” (2016) тримає увагу постійним очікуванням чогось, що має бути зачіпкою до сюжету, до основи, але це кіно і є основою саме для себе. Стовбур стрічки – вона сама, процес, рух, життя, спілкування.
Перші пів години відбувається знайомство з головним героєм, його життям, повадками, настроями, поведінкою, колом близьких. Залишок часу я намагався вхопитись за надію розгадати зображеного письменника, але так і не вдалось. Загадка лишилась нерозгаданою.
Ця напруга відсутності вражаючих подій і є головною приправою. Страва з буденності звичайної японської сім’ї смачна, але без особливих спецій чи інгредієнтів: всі продукти знайомі, банальні і цим дотепні своєю близкістю до глядача. Під кінець не відчувається ситості – настільки майстерно і по-справжньому все приготовано. Хочеться ще…
Інфантильність і небажання відпускати минуле. Фантазії, нездійсненні мрії, млявість реальності, відверто дитяче сприйняття світу, егоїзм.
Цей набір складно приймати в буденності і важко зрозуміти іншим як прийнятний для дорослого життя, де є обов’язки, постійна потреба у грошах, планування, відповідальність. Але так само ці ознаки легко сприймаються у творчої людини, в цьому випадку у письменника.
Питання. Головний герой
Фільм “Після шторму” (2016) задає безліч питань. Це той випадок, коли діалог з глядачем існує поміж рядків. У цих питаннях захлинається головний герой Shinoda Ryôta, тягнучи за собою у безодню сумнівів кожного, хто уважно спостерігає за ним і хоче зрозуміти.
Чого вартий куток з липкими папірцями і питаннями, одне з яких він озвучує і вішає поруч з іншими: “Чому моє життя склалось саме так?”. Питання, на яке має знайти відповідь доросла людина, але не він. Головний герой задає собі питання, але не знаходить відповідей. З’являються нові липкі листки, а старі так і залишаються прикрашати стіну над робочим місцем у затхлій оселі.
“Я зараз сказала щось глибокодумне. Ти можеш використати це в своєму наступному романі. Запиши, а то забудеш” /Shinoda Yoshiko, мати/
Незважаючи на свою заскорублу інфантильність, нерішучість, брехливість, суперечливість Shinoda Ryôta приваблює, він закохує в себе своєю справжністю і спокоєм. Він намагається переконати себе, що має “пильний погляд письменника”, але не бачить, наскільки велика відстань між ним, сином і минулою дружиною.
Він раз за разом шукає емоції, щоб відчути себе живим через спілкування, азарт, програші, ризик, алкоголь, роботу і постійне безгрошів’я. Він ось-ось дійде фіналу, ось-ось знайде бажану відповідь на питання і розродиться черговою феноменальною книгою.
“Талант, що розкривається пізно…” – ці слова він не соромиться говорити вголос, виправдовуючи свою тотальну бідність і мрійливу дитячу натуру.
Режисура і сценарій
Режисер вдало поєднав кілька складових разом зі сценаристом. Не дивно, що у них вийшов гарний дует, бо це одна і та ж людина: Корееда Хірокадзу, що має величезний список номінацій і нагород. У фільмі “Після шторму” (Umi yori mo mada fukaku, After the Storm) він знайшов ідеальний баланс.
Тут немає нічого зайвого, паузи формують простір, дистанцію між героями, діалоги намагаються будувати хиткі мости між ними, події слугують лише фоном для основи дійства – життя.
“Umi yori mo mada fukaku” (After the Storm) (2016) – це фільм-очікування, фільм-інтрига. Спокій, що притаманний японському кінематографу, витончено лякає своєю буденністю.
Фільм про письменника
Як я казав вище, “Після шторму” (2016) ставить питання, на які мають відповідати саме письменники, бо це стосується їх безпосередньо. Наприклад, болюча і актуальна тема фільму “письменник і гроші”, “письменник і бідність”.
Чи має гарний письменник багато заробляти?
Чи може бідний письменник створити щось гідне?
Чи може бути багатим посередній письменник?
Головний герой Shinoda Ryôta не відповідає на ці питання прямо, але зображає того, ким він не хотів бути, бо він ніким не хотів стати і просто став письменником. Можливо, тому що в нього виходило гарно писати з дитинства і матір неодноразово звертала увагу на його талант; можливо, тому, що інші справи йому не подобались або не виходили добре, як письменство. Але перед нами автор, який має успіх лише в обмеженому середовищі, він продовжує тягнути старі спогади і проблеми у теперішнє і майбутнє, нічого нового не створюючи і не помічаючи, як життя спливає.
Цей фільм я раджу до перегляду кожному автору. Буде корисним побачити життя письменника, який може вважати себе таким, але не досяг значного успіху, визнання, слави і зустріне свою смерть у злиднях.
В цьому його [головного героя] привабливість; не дивлячись на все це, він продовжує жити надією створити щось гідне, бо він “Талант, що розкривається пізно…”
Акторський перфоманс, кастинг
Актори бездоганно виконали свою справу, навіть малий (син головного героя).
Мати письменника, Шіноду Йошіко, неперевершено зіграла Кікі Кірін, незважаючи на ряд захворювань, від яких вона померла за два роки після прем’єри картини.
Післясмак
Кінець фільму зустрічається з журбою. Бо відповідей глядач так і не отримав, бо є надія, що люди, з якими прожив останні дві години і які стали рідними своєю адекватністю і справжністю, все ж знайдуть свою щастя і будуть частіше посміхатись, частіше зустрічатись, частіше переживати разом тайфуни.
Які ще назви має фільм “Після шторму” (2016)?
Українською фільм “Umi yori mo mada fukaku” називається “Після шторму” або “Глибше моря”.
Оригінальна назва: 海よりもまだ深く. Дослівний переклад з японської: “Ще глибше за море”.
В англомовній локалізації: “After the Storm”.
Висновки рецензії на твір “Після шторму” (2016)
Це один з тих фільмів, які чудово переглядаються вдруге, бо самодостатні і не мають чітких меж, гострого сюжету, але сповнені невпинної напруги від очікування: відповідей, подій, вчинків.
Одна з ознак гарного кіно для мене це думка передивитись картину, а також небажання прощатись з героями.
Наче все дуже банально, а ніби щось не вхопив до уваги. Наче зрозуміло, хто є хто, але які ж чудові люди, які просто розмовляють один з одним і живуть своє життя.
До геніального твору не вистачило зовсім трохи, але, гадаю, саме ця неідеальність і робить “Глибше за море” (2016) (海よりもまだ深く, Umi yori mo mada fukaku, After the Storm) видатним і таким, що заслуговує на увагу, перегляд і місце у моєму списку кращих фільмів всіх часів і народів.
Моя оцінка фільму 海よりもまだ深く9 з 10
