Зима якось неохоче посиділа декілька днів у грудні і пішла геть на початку січня. Спав добре, прокинувся рано, на вулиці нікого не зустрів зранку. Всі ретельно святкували новий рік і закономірно відсипались у своїх салатиках з краплями розбризканого шампанського замість соусу.
Для мене це рядовий, черговий, звичайний день. Трохи веселіше, ніж учора, але все так само спокійно.
Мій літературний марафон перетинає третину дистанції, а в мене ще досі таке відчуття, що я тільки вступ написав і всі події попереду.
Відчуваю себе ніби у 2005, коли спілкування відбувалось через смс-повідомлення: ти маєш лише певну кількість символів, щоб висловитись. Довжина повідомлення була приблизно як у Твіттері на початку.
Так і зараз, в мене є певний час, певна відстань, щоб зробити цей твір завершеним. Не виключаю, що під кінець я зрозумію, що не встигаю за 60 днів і продовжу роботу далі. Але поки що я планую все ж таки виконати цю умову і мати за 2 місяці писемного марафону готове до читання оповідання.
Двадцять друге відео мого челенджу, що виклав на своєму ютуб каналі:
Народився і виріс в Україні. Письмом захоплююсь все життя, але відчувати себе письменником почав лише пару років тому. У блозі шукаю натхнення, себе, відповіді на питання, відгук на запити сьогодення.
